Рада вітати Вас на персональному сайті вчителя української мови та літератури Барвінківського ліцею №2 Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Шматько Олени Олександрівни
 
"ВІДДАЙ ЛЮДИНІ КРИХІТКУ СЕБЕ, ЗА ЦЕ ДУША НАПОВНЮЄТЬСЯ СВІТЛОМ". Ліна Костенко

Самоаналіз ефективності уроку

САМОАНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ

 

Викладання — двосторонній процес. Зворотний зв'язок досить активний і іноді істотно впливає на результативність уроку як в один, так і в інший бік. А тому для розуміння та усвідомлення того, що відбу­вається на проведеному уроці, розуміння причин (що я зробив неправильно?) існує такий вид діяльності, як аналіз уроку (точніше, по-перше, самоаналіз, а потім — допомога колег, які були присутні на уроці).

Існує дуже багато схем для подібної роботи. Тут запропоновано деякі з них. І хоча з деякими з них можна не погоджуватися, проте це реально діючі схе­ми, їх навмисно взято з практики навчальних закладів, отож  можна використовувати і для якісної підго­товки до уроку.

Під час аналізу проведеного уроку, а також підго­товки до нього, пропонується спиратися на основні п'ять ком­понентів методичної системи.

Самоаналіз уроку                                         

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань: учитель краще усвідомлює сис­тему своєї роботи, швидше освоює на практиці мето­дику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання, самоаналіз робить учителя психологічно захищенішим, упевненішим у собі, самоаналіз різко по­ліпшує якість планування наступних уроків, стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя, за­ощаджує час і папір під час планування. Що дає само­аналіз для керівника, який відвідує уроки? Знання рівня мислення вчителя (без цього неможливо дати цілісний аналіз уроку), можливість порівнювати задум і реаль­ний хід уроку, а отже, дати конкретні поради вчите­леві, економію часу керівника (його виступ не повто­рює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин), через упровадження в практику самоаналізу уроків стає реальним впровадженням у навчально-виховний процес будь-яких но­вовведень — досягнень педагогічної передової прак­тики.

Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Схема 1

Самоаналіз уроку вчителем передбачає відповіді на наступні запитання:

1. Яке місце нього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв'язок із попередніми уроками?

2.  Які особливості класу було враховано під час планування уроку?

3. Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Чим влаштовував такий вибір завдання?

4. Чим влаштовував вибір структури і типу уроку?

5.  Чим влаштовував вибір змісту, форм і методів навчання (за елементами уроку)?

6.  Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?

7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які саме? До чого вони призвели?

8.  Як можна оцінювати результати уроку? Чи ви­рішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

9. Які висновки на майбутнє можна зробити з ре­зультатів, уроку?

Схема 2

1.  Загальна структура уроку (основна дидактична мета уроку, його місце в системі уроків з теми;основні моменти уроку, дозування часу: дотримання основних вимог до оформлення кожного уроку, ефективність використання часу на уроці).

2. Реалізація основної дидактичної мети уроку. (Ви­конання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтере­су, організація первинного закріплення матеріалу, пе­ревірка якості ЗУН, використання розділу і програм, вимоги до знань: опитування учнів — принцип викли­ку, диференційовані завдання, використання орієнтов­них норм оцінок учнів, даних у програмах).

3.  Розвивальний аспект уроку, (залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійкості й послідовності, науковості зв'язку теорії з практикою, міцність знань).

4.  Дотримання основних принципів дидактики (принцип наочності, свідомості та активності в роботі вчителя й учнів, доступності і посильності, система­тичності і послідовності, науковості, зв'язку теорії з практикою, міцності знань).                       

5.  Методи навчання (методи ведення нового мате­ріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, кон­тролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті, специфіці навчального предмета; залежність вибору методів навчання від ма­теріальної оснащеності шкіл).

6. Виховний аспект уроку (використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формуван­ня світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінно­го ставлення  до праці, навчання, використання ви­ховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя).

7. Учитель на уроці (підготовка до уроку, роль кон­спекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя).

8. Робота учнів на уроці (підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, вчителя; динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися).

9. Гігієнічні умови уроку (приміщення, його осна­щеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на цей день, тривалість і характер проведення змін, вплив гігієнічних умов на динаміку працездат­ності на уроці).

Схема З

1. Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як цей

урок пов'язаний з попередніми, як цей урок «працює» на наступні уроки? Який тип уроку?

2. Які особливості учнів було враховано гад час пла­нування даного уроку?

3.  Які завдання вирішували на уроці: освітні, ви­ховні, розвивальні? Чи було забезпечено їхній взає­мозв'язок? Які завдання були головними? Як врахова­но особливості класу?

4.  Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічне «зв'язування» між етапами уроку?

5. Чи доведено головне, істотне на уроці?

6.  Яке сполучення методів навчання обрано для розкриття нового матеріалу?

7. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу і чому?

8. Доцільність диференційованого підходу до учнів? Як він здійснювався?

9. Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і яких методах здійснюється?

10.  Як використано на уроці навчальний кабінет, які засоби навчання?

11. За рахунок чого забезпечено в класі високу пра­цездатність школярів упродовж всього уроку, як було підтримано сприятливу психологічну атмосферу, спілкування?

12.  Чи вдалося цілком реалізувати всі заплановані завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як учитель пла­нує виконати нереалізоване?

 

САМОАНАЛІЗ (творчий звіт) УЧИТЕЛЯ

За об'єкт творчого звіту з інноваційної діяльності вчителя мажуть бути розробки оригінального планування, нової методики проведення уроку або системи уроків, авторські освітні програми для різних типів навчання, оригінальні дидактичні матеріали (опорні конспекти, збірки завдань, наочне приладдя), звіти експериментального навчання, авторські посібники, підручники, реферати як з описом, так і з аналізом досвіду творчої діяльності вчителя.

 

Основні вимоги до звіту:

1.  Обґрунтування і вичленовування в пояснювальній записці або рефераті інноваційних ідей.

2.  Методичний аналіз самим учителем авторських розробок, їхньої   структури, змісту, досвіду використання, ефективності застосування в шкільній практиці.

3.  Розкриття вчителем ступеня новизни авторського творчого задуму та його педагогічної позиції.

4.  Творче ставлення вчителя до прийнятої програми, показ рівня модернізації та вдосконалювання наявних педагогічних розробок і методичних джерел.

5.  Прогнозування результату навчання й розвитку, вміння передбачати можливі педагогічні труднощі в реалізації розробок.