|
До Дня писемності і мови
Загальношкільна тематична лінійка, присвячена Дню української писемності та мови
«І було Слово…»
Учитель: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. Зі святом вас, шановні добродії, зі святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.
1. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
2. Брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в літературній і освітній діяльності. 3. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.
4. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
/ Інсценізація уривку з п’єси І Котляревського „Наталка Полтавка”/
5. Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, показавши чудову, чарівну музику українського слова. Моя прекрасна українська мово, Ти все знесла насмішки і зневаги, Ти наш вогонь на темнім полі битви,
6. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Щиро так, м’яко так, починайте казати, Говоріть про любов і про віру у щастя, Учитель: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на славній Україні. Тут мешкали наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. |