Загальношкільні тематичні лінійки

Загальношкільна тематична лінійка,

присвячена Дню української писемності і мови

«Безсмертна мово, рідна і терпка»

Учитель. 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, в якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

      Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова.

1 уч. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

         Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Перше слов’янське письмо з’явилось в IХ столітті нашого літочислення , а перший алфавіт створили брати Кирило і Мефодій у 862 році. 
2 уч. Вони прибули з Болгарії на прохання слов’янських князів – Ростислава І Святополка. Брати мали бути перекладачами , поширювати грамоту, взагалі займатися просвітницькою діяльністю. З друкованих джерел дізнаємося , що Кирило був освіченню людиною, добре знав грецьку, слов’янську, латинську, арабську та єврейську мови, а згодом вивчив і давньоруську. Працював бібліотекарем, викладав філософію. Таким же освіченим був і Мефодій. 

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

3 уч.   Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Котляревського у 1798р. Знаменита поема стала першим друкованим твором написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське слово, розпочатими Петром I .

               Так Котляревський у щасливий час 
                     Вкраїнським словом розпочав співати, 
                     І спів той виглядав на жарт не раз, 
                     Та був у нім завдаток сил багатий. 
                     І огник, ним засвічений, не згас, 
                    А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. 

4 уч.   Ще одна дата 1840 р., коли вперше було видано твори Т.Г.Шевченка, - може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.

    Реакційна частина суспільства, царські можновладці зробили все можливе, щоб припинити процес відродження мови. Антиукраїнська кампанія завершилась таємним циркуляром 1863 року міністра внутрішніх справ Валуєва про заборону української мови.
       Виконання цензурою наказу царя доходило іноді до курйозів . Так, наприклад, видатний композитор Микола Лисенко подав свою оперу „Чорноморці”. Після ознайомлення з ним цензура дозволила надрукувати лише музику, а текст заборонила. 
5 уч. Перша половина ХХ століття поставила перед українським народом такі випробування і такі муки, що їх не знало інше слово. Любити Україну і її мову вважалося смертельним гріхом. Поголовне звинувачення найталановитіших письменників у „ проклятому українському буржуазному націоналізмові”, заганяє українську мову в прокрустове ложе. 
        Слово ж наше рідне! 
        Ти німоті не далося, 
        Озернилось, як колосся, 
        Стало бойове і гідне - 
        Слово наше рідне. 
  6 уч.  ХХ протикультівський з’їзд партії відкрив очі на протизаконні безпідставні репресії. Він реабілітував мільйони людей, діячів науки і культури, літературні твори.  Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів! Вона встала з колін, як піднялася наша Україна. Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. 

               Слова летять у душу як лебідки
                І пахнуть п’янко житом і росою,
                Калиною, цілющою травою,
                Вербички юної дівочою красою.

7 уч.  Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні.

Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.

Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба, тихе і ясне.

 8 уч.  Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, „як проміння ясне” а могутнє, „ як хвилі буйні” .Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. 

                     Мова кожного народу – неповторна і  своя.

                      В ній гримлять громи в негоду,

                      В тиші – трелі солов`я.

                      На своїй природній мові

                      І потоки гомонять,

                      Зелен-клени у діброві.

Шкільний бібліотекар робить короткий огляд тематичної книжкової виставки

Учитель.  Тож будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови, бо

                       «Зневажить мову — зрадити себе,
                       А зрадників хто може поважати?
                      І стане чорним небо голубе,
                      Вмиратиме у муках рідна мати.

                     Зневажить мову мамину — біда,
                     Котра пустими зробить наші душі.
                     І ми нащадкам зможем передать
                     Лиш те, що корені калині сушить.

     О не згуби свого народу,
     Безсмертна мово, рідна і терпка,
     Ти є душа співучого народу,
     Що був і є, і буде у віках».