Спілкування підлітків

Спілкування підлітків з дорослими та ровесниками

Спілкування є універсальною формою суспільного, економічного й духовного життя людей. Спілкування – неодмінна умова інтелектуальної і соціальної діяльності людини, її всебічного духовного і фізичного розвитку, найважливіше пізнання світу, збагачення знань, думок, почуттів, духовності людини та її особистісного самовираження.

Підлітковий вік – найскладніший етап у розвитку організму й психіки дитини. Зміни, що виникають в організмі, спричиняють переживання, які відбиваються на ставленні підлітка до себе, на його стосунках з іншими, на поведінці, стають причиною безрезультатності більшості звичних педагогічних методів впливу й виховання.

Підлітки в цей час можуть бути веселими, активними, прагнути до спілкування, до цікавої, захоплюючої діяльності або навпаки – в’ялими, пасивними, схильними до глибокого психоаналізу й усамітнення. Для них характерна підвищена самокритичність в оцінці своєї зовнішності, одягу й разом з тим самовпевненість, схильність до критиканства й переоцінка усталених для більшості цінностей. Особливо несучасними, застарілими підліткам здаються настанови людей похилого віку, що, в свою чергу викликає збоку дорослих невдоволення, бажання прищепити свою думку, світосприйняття, стереотипи поведінки.

На думку Т.С.Гураєвої, до поведінкових реакцій підліткового віку належать реакція емансипації (прагнення визволитися від впливу батьків, вчителів, дорослих взагалі), реакція групування з ровесниками (об’єднання та бажання зайняти гідне місце у групі підлітків), реакція захоплення (хобі-реакція).

Спілкування відіграє особливу роль у формуванні особистості, організації і взаємодії людей. Ось чому спілкування в родині між батьками, батьками та дітьми, достатнє за кількістю та відповідне за змістом і формою, має бути однією з найважливіших турбот сім'ї. Причин для конфліктів наше сьогоднішнє життя підкидає чимало, та в усіх випадках, вважаю, людина повинна розібратись, оцінити ситуацію й прийняти правильне рішення. Гарячковість, поспіх, неувага й неповага одне до одного, дріб'язковість, байдужість, черствість, жорстокість, пияцтво й алкоголізм – ось причини, що призводять до сімейних сварок і розлучень, конфліктів між підлітками, а іноді й до трагедій. Якщо ми хочемо, щоб росли фізично й морально здоровими наші діти, вони повинні повсякчас опановувати мистецтво спілкування.

Передусім культура спілкування підлітків включає глибоке знання та розуміння себе, особливостей життя, його запитів, потреб і можливостей, адекватність реакцій.

Та головне в спілкуванні – взаємна повага, взаєморозуміння і взаємодія.

В умовах конфліктної сім'ї, відчуваючи вороже, недоброзичливе ставлення батьків одне до одного, підлітки набувають негативного досвіду спілкування. Вони зневірюються у можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми, передчасно розчаровуються у людських взаєминах і не набувають позитивного досвіду співіснування, такого необхідного для повноцінного життя.

У чому полягає негативний досвід конфліктної сім'ї для подальшого сімейного життя?

Дитина дорослішає в умовах суперечливих, неузгоджених вимог матері та батька.

 Духовна атмосфера сім'ї позбавлена спокою, миру, благополуччя, стабільності, тобто всіх тих умов, що необхідні для повноцінного духовного і психічного розвитку дитини.

    Різко підвищується ризик нервово-психічних захворювань. Зростає бездоглядність і безконтрольність поведінки. Підліток не засвоює багатьох моральних норм. У нього часто формуються суперечливі почуття до своїх батьків, а інколи – навіть вороже ставлення до одного з них.

Спілкуючись зі своїми дітьми, батьки передусім мають дбати про збагачення їх різноманітною інформацією про навколишній світ, навичками спілкування з іншими людьми, дорослими і ровесниками. Тому наступна функція спілкування в сімейному вихованні – контроль поведінки підлітків та рівня їх загального розвитку. Отже, для повноцінного, ефективного спілкування батьків і дітей, підлітків між собою величезне значення мають такі характерні риси, як інтенсивність, зміст, стиль. Усі вони взаємозв'язані і порушення якоїсь із них, обов'язково призводить до порушення всієї системи виховання.

Здавалося б ми всі прагнемо виховати дітей такими, щоб вони приносили радість сім'ї. Чому ж підліток часто діє всупереч благородним намаганням батьків? Відповісти на це не просто. Річ у тім, що дитина розвивається одночасно і як продукт суспільного виховання (дитячий садок, школа, оточення близьких), і як індивід з притаманним лише йому сприйняттям дійсності, темпераментом, спадковістю тощо.

Усі дорослі причетні до процесу виховання повинні пам'ятати, що дитина – не розумна машина, не комп'ютер, куди досить закласти відповідні відомості, і матимеш жаданий результат. Щоб інформація "спрацювала", потрібне постійне спілкування з дитиною. Адже інтенсифікація навчання у школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення створюють дефіцит спілкування з дорослими та ровесниками.

Правильно роблять ті батьки, які велику увагу приділяють повсякденному спілкуванню з підлітком. Вони розповідають багато цікавого, разом щось майструють або читають книжки, складають казки, обговорюють події дня тощо.

Слово – могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо у конфліктній ситуації.

В.О.Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері -лагідним, добрим, уважним, розумним, сердечним чи дратівливим, сварливим, злим – залежить і виховання у дітей почуття відповідальності.

Відомий педагог неодноразово вказував на емоційність мовлення. "Як важливо, - підкреслював він, - щоб у кожному слові вихователя трепетала, хвилювалась, раділа І обурювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дасться тільки життям..."

 Стежте за власним мовленням. Пам'ятайте, що воно – відображення вашої особистості. Намагайтеся говорити спокійно, доброзичливо. Не зловживайте словами "повинен", "треба". Зверніть увагу на те, чи говорите дітям "дякую", "вибач", чи вистачає вам терпіння шукати все нові і нові слова для роз'яснення і переконання.

Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домінувати у відносинах дітей і батьків. Не помічати "дрібниць" означає бути зовсім не проти "дрібниць". Їх треба виправляти, реагувати на них, але інколи вміти і не бачити.

Пам'ятаймо, що підлітки люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати власні судження, тобто вони хочуть брати участь у спілкуванні.

Поради батькам

1. Радійте вашій дитині.

2. Займаючись домашніми справами, наспівуйте щось.

3. Розмовляйте з дитиною спокійним, підбадьорюючим тоном.

4. Слухайте дитину уважно, коли вона вам щось розповідає.

5. Будьте терплячими.

6. Не скупіться на нагороду: похвалу чи поцілунок.

7. Заохочуйте зацікавленість та уяву дитини.

8. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про котрі вона могла б розповісти.

9. Якщо дитина почала щось колекціонувати, займіться цим разом із нею.

10. Відвідуйте разом з дитиною музеї, бібліотеки, театри.

11. За будь-якої ситуації намагайтеся не втрачати почуття гумору.