|
На Україні всі люди гостинні
Година спілкуванняНа Україні люди всі гостинніМета. Розширити знання дітей про Україну — Рідну Батьківщину. Формувати громадянські якості учнів: патріотизм, людяність, працьовитість. Виховувати любов до рідного краю, його традицій, історії. Обладнання. Клас прикрашений квітами, на дошці написана тема уроку, перед дітьми — велика карта Європи, на якій добре видно Україну. Також вивішені державні символи України (плакати). На столі на вишитому рушникові спечений учителем коровай, прикрашений кетягами калини. На партах кольоровий папір і ножиці. Хід уроку
І. Організаційний момент
Вступне слово вчителя
На Україні люди всі гостинні, Ці звичаї живуть у нас в віках І дорогих гостей завжди стрічають Хлібиною в барвистих рушниках. Запрошую я всіх на наше свято Де щиро рада всіх вас привітати. Тож хлібом-сіллю друзів зустрічаю, Хай в кожній хаті будуть короваї! Дорогі діти, батьки, гості! Дозвольте щиро привітати вас із цим чудовим і незвичайним святом – Днем Знань ! У цей самий час усі учні України сіли за шкільні парти, щоб почати новий навчальний рік і штурмувати нові вершини знань, які стануть потрібними кожному у житті. Україна—це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку — це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо "Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину". Так писав у своїх віршах відданий син України В. Симоненко, патріот і справжній мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов'ю на все своє життя. От і ми почнемо нашу дорогу до знань з любові до рідного краю, з тих найвищих на землі почуттів, без яких немислиме життя. Учень. Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав: Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпилі. Де ж найкраще місце на землі? Сонце посміхнулося здаля: Правда, я все бачу з висоти. Всі народи рівні. А земля Там найкраща, де родився ти!
Учениця. Наша рідна Україна живе. Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов'їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це — наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя. Україно! Мій коханий краю! Мати наша, рідна і свята! Небо чисте над тобою маю, Медом пива диха золота. Ми з тобою завжди, Україно, Ми з тобою разом повсякчас, Поки б'ється в грудях серце вірне. І допоки в душах жар не згас.
Учень. Ми повинні виховувати в собі високі почуття національної гордості та гідності.. Маючи і знаючи своє коріння, ми — нація, гідна шани і подиву, яку шалені вітри історії не знищили, яка вийшла з усіх випробувань, зберігши свою мову, пісню, культуру, щоб передати новим поколінням. Кожен з нас — маленька часточка великого народу, великої родини. І коли наші спортсмени здобували медалі на Пекінській олімпіаді, вдало виступали на конкурсі «Євробачення» Руслана, Ані Лорак, злітав найбільший літак у світі « Руслан» , створений українськими конструкторами, ми всі відчували гордість і радість за нашу незалежну державу і радо вітали синьо-жовтий прапор , що високо піднімався у небо, промовляючи усьому світові» Є така держава – Україна!». Учениця. Віддавна народи світу Мають власні прапори, Наче долю горду й світлу Піднімають догори. В будь-якій чужій країні Я завжди усім казав: — В мене прапор жовто-синій... Це колосся й небеса. З'єднуй фарби — жовту й синю У гармонію одну: Хліб дарує людям силу, Небо — віру і мету.
Учитель. Прекрасно сказано про державні символи України у легенді. Давно-давно колись жила собі жінка. І було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ. - Мамо, довкола так багато несправедливості., людського горя. Піду я, допоможу кожному, кого спіткало горе чи біда. - Ну що ж, сину, йди, - сказала йому мати, - та пам'ятай рідну домівку, землю на якій ти зростав.. І подарувала йому вінок, сплетений з вербового та калинового гілля, прикрашеного трьома золотими колосками із батьківського поля . Минув час, і завдяки своїй доброті та щирості, вмінню допомогти ближньому став старший син великим князем, а вінок, котру подарувала йому мати перетворився на золоту трьохпроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, подарованому йому матусею, назвали гербом. Учень. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб - це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги... А ще у тризубові відображено триєдність життя - це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов. Учениця. Наш герб — тризуб, це воля, слава, сила. Наш герб — тризуб. Недоля нас косила, Та ми зросли, ми є, ми завжди будем. Добро і пісню несемо ми людям. Учитель. Настала черга середнього сина. - Пустіть мене, мамо, світ подивитися. Я багато чому навчився, а ще більше чому хочу навчитися. Я хочу поділитися мудрою порадою з добрим людом і пізнати світ. Гірко було матері прощатися із середнім сином, та така мабуть доля її дітей. Із золотого проміння вранішнього сонця і блакиті синього неба зіткала ненька святковий одяг, щоб назавжди він запам’ятав безхмарне небо над своєю домівкою. Дала в дорогу цей жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами син прославляв свою землю, а своєю мудрістю дивував людей усього світу. І став середній син мудрим правителем, за порадою до якого йшов звідусіль люд. А ім’я йому дали за незвичайне вбрання – Прапор. Учень. Національний прапор України – це синьо-жовте полотнище. Синій - це колір неба, води, миру, а жовтий - колір хліба, життя. Прапор — це державний символ, Він є в кожної держави. Це для всіх — ознака сили, Це для всіх ознака слави. Синьо-жовтий прапор маєм: Синє — небо, жовте — жито. Прапор свій оберігаєм, Він святиня — знають діти. Прапор свій здіймаєм гордо, Ми з ним дужі і єдині. Ми навіки вже — народом Українським є в Україні. Учитель. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати своєму наймолодшому подарувала соловейків голос. І одержав син за свою пісню, величний спів ім'я Гімн. Учень. З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями. Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу і сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення. Слова палкі, мелодія врочиста. Державний гімн ми знаємо усі. Для кожного села, містечка, міста Це клич один з мільйонів голосів. Це наша клятва, заповідь священна, Хай чують друзі й вороги, Що Україна вічна, незнищенна, Від неї ясне сонце навкруги. Ось і підійшла до кінця наша казка. Учитель. З того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку. Учениця. Україно моя барвінкова, Я переконаний твердо у тім, Що мені усміхнулася доля Народитись під небом твоїм Вірний цьому святому куточку, Де сади — не сади — вишняки, Мережкову вкраїнську сорочку Одягну у далекі шляхи. Я пройду по твоїх росянистих Незабутих козацьких степах, Де Чумацький возами повиснув, Де сам день чебрецями пропах. Рідна земле, моя Україно, Знаю житимеш ти у віках, І цвістиме довічна калина, Буде небо купатись в житах. Ми розправимо крила у леті — Не здолають нас люті вітри, Бо на сонячній нашій планеті Українські цвітуть кольори. Відродився прадавній наш корінь, Голос предків озвався в мені, Засвітились провісниці зорі, Усміхаючись нашій весні. Для нас ти одна і рідна, і єдина. Ми зробим все, щоб ти завжди цвіла.
Учитель. На олімпіаді в Пекіні прали участь тисячі спортсменів із сотні країн світу. А скажіть-но будь-ласка, як можна розпізнати, що цей спортсмен належить тій чи іншій державі? Чим відрізняються представники однієї держави від іншої ? (Мовою, національною кухнею, одягом, фольклором, характером, побутом, традиціями, звичаями і т.д.) А чи добре ви знаєте свою мову, традиції, звичаї, кухню….? Я пропоную у веселому змаганні перевірити сої знання у конкурсі «Чи добре знаєш ти свою країну ?». 1 конкурс Командам пропонується придумати назву, девіз. 2 конкурс «Народне свято» Назвіть народні свята, опишіть святкування одного з них. 3 конкурс « Скоромовка» Швидко проказати задану скоромовку Скоромовка На город заліз гарбуз, У землі засів, загруз. Налетіла враз гроза Й намочила гарбуза. Змочив лоба той гарбуз: - Ох, забув узять картуз. 1 весела перерва.
Працьовитий Микита В школі твір писав Микита: «Вся сім'я в нас працьовита! Ми виконуєм в суботу всі улюблену роботу: Тато з гайковим ключем дзенькає під «Москвичем», Мама щіткою і милом в хаті вікна всі помила, Й, запаливши в кухні газ, варить борщ смачний для нас. Дружно всі у нас працюють! Я також не ледацюю! Я роблю для кабана шкоринки із кавуна!»
Хитра лічилка Гриць до хлопців: «Я для вас Гру-лічилку склав — це раз! Незвичайна і нова, це вже, хлопці, буде два! Трішки хитра, це вже три! Приступаємо до гри! Вані — грушу обкопать, Юрі — з річки поливать, Толі — гусінь оббирать, Вові — груші позбирать... А кого я не назвав — Всім на грушу лізти!» «А тобі що?» — Клим спитав. «Що? А груші їсти!»
Логічна відповідь Про бактерії, мікроби мова йшла у класі. На завершення учитель запитав у Васі: «Перед тим як з'їсти груші, треба що зробити?» Вася смачно посміхнувсь: «Звісно... натрусити!»
Я без діла не сиджу Доки мама пиріжки ліпить без упинку, Я без діла не сиджу — пробую начинку. Зів я сиру зо три ложки, І калини з їв я трошки, Потім сливу скуштував, Жменю ягід в рот поклав. Вже готові пиріжки, їсти б, доки свіжі, Та стомився я так, що вже не до їжі!
4 конкурс «Хто більше» Командам пропонується назвати якомога більше прислів’їв, приказок. 5 конкурс « Співуча Україна» Командам пропонується переспівати команду суперників. Додаткові бали команда отримає за допомогу мам ( Виконання колискової) 2 весела перерва. ТЕАТР-ЕКСПРОМТ Запросіть охочих узяти участь у театрі-експромті. Розподіліть ролі: кошеня, 2 сороки, папірець, вітер, ґанок, сонце тощо. Коли дозволяє час, можна провести репетицію. (Текст сценки читає ведуча, актори-учасники зображують). Сьогодні кошеня вперше вийшло з дому. Був теплий літній ранок, сонце розкидало свої промені на всі боки. Кошеня всілося на ґанку і стало мружитися на сонці. Раптом його увагу привернули дві сороки, які прилетіли і сіли на огорожу. Кошеня поволі сповзло з ґанку і почало підкрадатися до птахів. Сороки стрекотали без угаву. Кошеня високо підстрибнуло, але сороки фуркнули. Нічого не вийшло. Кошеня стало озиратися навсібіч у пошуках нових пригод. Дув легкий вітер і гнав по землі папірець. Папірець голосно шарудів. Кошеня схопило його, трохи подряпало, покусало і, не знайшовши в ньому нічого цікавого, відпустило. Папірець полетів далі, підхоплений вітром. І тут кошеня побачило півня. Високо піднімаючи ноги, той поважно крокував двором. Потім зупинився, залопотів крилами і проспівав свою дзвінку пісню. З усіх боків до півня збіглися кури. Недовго думавши, кошеня кинулося в зграю і схопило одну курку за хвіст. Але та курка так боляче дзьобнула кошеня, що воно нестямно заволало і побігло назад на ґанок. Тут на нього чекала нова небезпека. Сусідський цуцик, припадаючи на передні лапи, голосно загавкав на кошеня, а потім спробував його вкусити. Кошеня у відповідь злісно зашипіло, випустило кігті і вдарило собаку по носі. Песик утік, тужливо скиглячи. Кошеня відчуло себе переможцем. Воно почало зализувати рану, нанесену куркою. Потім воно почухало задньою лапкою за вухом, розтягнулося на ґанку у весь свій зріст і заснуло. Що йому снилося, ми не знаємо, але воно чомусь увесь час смикало лапою і ворушило вусами уві сні. Так закінчилося перше знайомство кошеняти з вулицею.
6 конкурс «Відгадай загадку» 1 Як не віриш — перевір, на мені — дванадцять шкір, А гризнеш — в сльозах полинеш, бо зовусь я ...(цибулина). 2. Що за грона висять і на сонечку блищать, Прикрашають кожен сад? Це — солодкий ...(виноград). 3. Подивіться, що за пан! Він смуглястий, як кабан, Любить всяк його ласун. Це солодкий, що? (Кавун) 4. Ми зеленої всі масті, всі довгасті і смугасті, Прив'язали нас в рядках на зелених ланцюжках. Гарбуза ми всі синочки. Звати як нас? (Огірочки) 5.Він поважний і огрядний, він червоний і смачний, Виглядає як сеньйор. Хто це, діти? (Помідор) 6.Мене смажать, мене варять, хоч отрутою і кроплять, Всі мене їдять і хвалять, бо звуся я . ..(картопля). 7. В темній я живу коморі, а коса моя надворі, Гарбузова я сестриця, мене звати ...(морквиця). 8. Ми цукрові, ми кормові, є брати у нас столові. В полі ми зросли рядками. Люди звуть нас ...(буряками). 8. Вузлувата і листата, а доспіє — головата, На нозі стоїть одній, сто сорочечок на ній. (Капуста) 9..Я кругленька, червоненька, з хвостиком тоненьким, На городі мене рвуть і до столу подають. (Редиска) 10. Червоний Макар по полю скакав, а в борщ попав. (Перець) 11. Що то за голова, що лиш зуби й голова? (Часник) 12. Кругла, а не місяць, біла, а не борошно, з хвостиком, а не миша. (Редька)
7 конкурс «Українські страви» 3 весела перерва. У кафе В Київ приїхала я із села, Мрія давнішня сюди привела. Довго гуляла святковим я містом, І захотілося смачно поїсти. От і кафе (проходить, сідає за столик). Кличу офіціанта: » «Борщ український, будь ласка, подайте, Склянку узвару і вареники з м'ясом». -~Пані, ну що ви! Кафе в нас сучасне. Ось вам стейк, гамбургер, чизбургер, піцца... — Що то він каже? І як воно їсться? — Фанта, мірінда, є спрайт, кока-кола, Пийте бонакву. А ось пепсі-кола. Ще є й солодощі — тільки для вас: Ківі, пікнік, помаранч, спікере, марс. — Може, він лається? (Тихенько про себе) — Прошу, сідайте! — Ой... Щось погано... Водички подайте! Хто його знає, чим він нагодує (вбік каже). — Дякую. Вибачте, завтра зайду я. Хоч би мені ті слова переклали. Швидше додому! До хліба із салом! Рідне, своє, зрозуміле й смачне... Більше в кафе не затягнеш мене.
Коли б я був головним держави. (З народного гумору) Коли б я був головним держави Багато б дечого зробив. Зробив би так, щоби жилося всім людям добре, Поставив би я скрізь дерева З медових пряників самих, І ніжки з холодцю свинячі, щоб з часником росли на них. Замість лози росли б ковбаси, А листя все було б — млинці, Земля була б з самої каші та з добрих свіжих потрохів. Ставки б з сметаною стояли. З лемішки з салом береги, В ставках вареники б стирчали: товсті, гарячі та пухкі... Усі криниці — з добрим квасом, Та й на печі, щоб не ходить, А ми б сиділи та й гойдались. Мов діти в люльці уночі, Спокійно б раю дожидались, задерши ноги на печі... Ну, годі!.. Треба б замовчати, Щоб хтось ще шиї не набив... Коли б я був головним держави, Усе б дочиста це зробив.
7 конкурс «Коли б я був головним держави» Учням пропонується написати міні-проект президентської програми
Підведення підсумків, вручення призів. Учитель. Ось на вишитому рушникові лежить духмяний хліб – основа людського життя, символ достатку і процвітання народу. За звичаєм хліб на вишитому рушникові як символ любові, щедрості та щирості української душі дарують людям, яких цінують, поважають, дорогим гостям та добрим друзям. А сьогодні я дарую вам, діти, цей хліб на вишитому рушникові, щоб завжди легкою була ваша дорога у світлу Країну Знань, щоб ви були здорові, щоб синє небо над вашими головами завжди було безхмарним і мирним, а поміж людей, що вас оточують , завжди панували любов, взаєморозуміння, злагода. І щоб ви завжди пам’ятали: ви діти рідної милої України зі своїми звичаями, традиціями, легендами і казками, зі своєю чистою, як роса, багатою як земля рідною мовою. А ще я сподіваюсь, що від цієї хвилини не бажаними гостями, а добрими господарями ви будете почувати себе у цьому затишному класі, дбайливо зберігаючи те, що зроблене вашими попередниками. Любіть свій клас, свою школу, своє місто, свою державу, свою Батьківщину. Ім’я України – як першеє слово, Хто щастя країні своїй не бажав? Розквітла держава – це наша основа, Всіх, мрій і бажань, і майбутніх всіх справ. Цвіти, розцвітай буйним цвітом, країно! Для тебе мій подих, для тебе мій труд, Моя Батьківщина, моя Україно, Хай доля та щастя тебе не минуть!
|