|
|
Добро і зло на шляху до духовностіГодина спілкування
Добро і зло на шляху до духовності
Мета: систематизувати, узагальнити знання учнів про добро і зло як феномени духовності; активізувати їхні естетичні переживання в поєднанні з інтелектуальним проникненням у суть проблеми, сприяти її самостійному розв'язанню учнями, вираженню ними власних думок і почуттів; формувати в учнів морально спрямовані життєві цінності громадянина і патріота, виховувати інтерес до національної та світової літературно-мистецької спадщини, плекати християнські чесноти. Обладнання: презентація; плакат-заготовка «Серце людини», вислови видатних людей; література, з якою працюють групи: Біблія, Конституція України, Великий тлумачний словник, «Міфи Давньої Греції», «Повість минулих літ», «Фауст» Гете, «Вечори на хуторі біля Диканьки» М.Гоголя, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Останні орли» М.Старицького; «Каприз» Н.Паганіні. Епіграфи: • «І сотворив диявол людину, а Бог душу в неї вклав» (Давні апокрифічні тексти).
• «Не може при добрі той жить, Хто хоче злу й добру служить, Бо, хтівши догодить обом, Він швидко стане зла рабом» (І.Франко).
• «Не було б тіні - не було б і світла» (М.Булгаков).
• «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна» (В.Гете).
Вступне слово вчителя (на фоні музики). Слайд 2. Добро і зло... Поняття вічні й нероздільні. Про це свідчать слова давніх апокрифічних текстів: «І сотворив диявол людину, а Бог душу в неї вклав». І доки живі дух та свідомість людини, вестимуть вони непримириму боротьбу. Адже одні з нас приходять, щоб світлішим став Усесвіт, а інші, щоб слугувати злу, хоча й знають, що «Не може при добрі той жить, Хто хоче злу й добру служить, Бо, хтівши догодить обом, Він швидко стане зла рабом» (І.Франко). Та завжди з новою силою відкриватиметься добро, освітлюючи шлях до істини. Пошукаймо разом відповіді на вічні питання: «Що є добро, а що зло у світі? Чи можуть вони існувати одне без одного і чи завжди тінь є неодмінною супутницею світла?». Чи мав рацію М.Булгаков, який сказав, що якби «… не було б тіні – не було б і світла»? Тому й пропоную тему нашої години спілкування «Добро і зло на шляху до духовності». Завдання-дослідження. Дібрати спільнокореневі слова до слова «дух».Учні діляться на 4 групи і, користуючись тлумачним словником, з'ясовують лексичне значення слів «дух», «душа», «душевність», «духовність». 1 група презентує тлумачення слова «дух». 1. Психічні здібності, свідомість, мислення. 2. Внутрішній стан, моральна сила людини, колективу. 3. З точки зору матеріалізму, - мислення, свідомості як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. 4. З точки зору ідеалізму, — нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії. 2 група презентує тлумачення слова «душа». 1. Внутрішній духовний світ людини, з її настроями, переживаннями, почуттями. 2. За релігійними уявленнями, — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. 3 група презентує тлумачення слова «душевність». 1. Те, що пов'язане з внутрішнім світом людини, її настроями, переживаннями, почуттями. 2. Те, що викликає приємні почуття, приємно вражає. 3. Те, що пов'язане із щирістю, відвертістю, сердечністю. 4 група презентує тлумачення слова «духовність», 1. Це спосіб розбудови особистості, образно кажучи, зустріч із самим собою, своєю душею, внутрішнім «я». Вчитель. Найкраще, що є в людини, — її душа. Це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доброго і злого, це неповторний внутрішній світ людини. Тіло старіє, хворіє і, нарешті, вмирає, а ось душа живе... Ви чули вислів «молодий душею»? Як ви його розумієте? Чи у вашому житті зустрічалися такі люди? Розкажіть, будь ласка, про них. Розповіді учнів Які почуття можуть жити в душі людини? Інтерактивна гра «Розкажу собі про себе». У кожного на столі лежить паперове серце, поділене навпіл: одна сторона – світлого, друга – темного кольору. На рожевій стороні напишіть, будь ласка, ті свої моральні якості, якими ви б могли пишатися. А на сірій – ті, які, на вашу думку, слід у собі здолати. Учні заповнюють сердечка Учитель. Яка з двох половинок виявилася більш заповненою? Чому? А чи може світ існувати без зла? Роздуми учнів Так, значить, мав рацію М.Булгаков, який переконував нас, що не буває світла без тіні. Збережіть ці сердечка і наодинці уважно проаналізуйте стан власного морального здоров’я. Розпочніть роботу, спрямовану на те, щоб ваша душа вщерть наповнювалася позитивними якостями і позбавлялася всього недоброго. Бо вона теж хворіє. Її хвороби – це віруси ненависті, жорстокості, заздрощів. Якщо тамувати в собі роздратування, недовіру, то висохне живильне джерело, яке допомагає жити, вірити, рухатися вперед. Страшно, коли в молодому тілі вмирає душа. Як би вам, любі, в світі не було, Не скупіться ніколи людям на добро, Бо і так доволі хтось насіяв зла, І холонуть душі наші без тепла. (Л.Диркавець) Мені дуже хочеться, щоб ваша душа жила вічно, завжди була юною і такою ж красивою, як серце ідеальної людини, яке ми зараз разом наповнимо найкращими якостями. Кожна група узагальнює і записує на плакаті позитивні якості Учитель. Дякую! Ось схематичний план вашої подальшої роботи над собою, висота, котру потрібно взяти. Адже доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину та розрадити в горі – це споконвіку закладено в характері нашого народу. Будьте гідними громадянами нашої єдиної Батьківщини. А якщо внутрішня боротьба добра і зла стосується лише однієї людини, це її приватна справа? Чому ж тоді так багато уваги приділяється цій проблемі? Роздуми учнів Учитель. Справді, людина, в душі якої перемагає зло, приносить шкоду і суспільству – провокує розбрат, ворожнечу, порушує закони. Людство не змогло б проіснувати скільки тисячоліть, якби вчасно не виробило законів суспільної моралі, своєрідного духовного кодексу, адже гнів, заздрощі, зажерливість постійно призводили б до нових війн, котрі, зрештою, всіх винищили б. Пригадайте, в яких джерелах - наукових, релігійних, політичних, мистецьких – викладено загальнолюдські моральні принципи? (В священних книгах світових релігій, в усній народній творчості, у численних законодавчих актах демократичних держав, літературних творах тощо). Спеши творить добро. Доброе дело крепко. Торопись на доброе дело, а худое само приспеет. Доброе дело и в воде не тонет. Не устоять худу против добра. Лихо помнится, а добро вовек не забудется. Вчитель. Чому деякі прислів'я і українською, і російською мовами звучать однаково? Роздуми учнів Учитель. Дійсно, доброта не має меж, не знає кордонів. Недаремно говорять, що криниця без води – просто яма, людина без добра – просто оболонка. Подальша наша дослідницька робота буде проходити у групах. Враховуючи бажання, нахили, здібності, захоплення, ви об'єдналися у такі групи: «Міфологія. Релігія», «Історія», «Законодавство», «Література. Музика. Архітектура. Живопис». Отримали заздалегідь завдання: дослідити, як викладаються загальнолюдські моральні принципи. Можете вибрати з виставки необхідну літературу. Тож надаємо слово групі, яка досліджувала міфологію. Захист проекту І групи «Міфологія. Релігія». Слайд 3. Міф про Епіметея та Прометея Був час, коли боги існували, а люди і звірі ще ні. їх боги ще ліпили в підземеллі. І перед тим, як мали появитися звірі, Епіметей, брат Прометея, почав розподіляти здібності між ними: одним дав силу без швидкості, іншим — швидкість без сили, третіх нагородив здатністю літати. Слайд 4. Але був Епіметей не дуже мудрим і не помітив, що роздав усі здібності безсловесним створінням, а рід людський іще нічим не прикрасив. І коли подивився Прометей (слайд 5) на плоди праці свого брата, то побачив, що людина не одягнена і не взута, без домівки та без зброї, а вже наступив той день, коли треба було їй вийти на світ Божий. І от, щоб допомогти людям, вирішив Прометей вкрасти у бога-коваля Гефеста його мистецтво, а в богині мудрості Афіни – її майстерність. Слайд 6. Подарував Прометей людям уміння працювати і мислити, а також украдений з неба вогонь. Учитель. Дякую. До надзвичайно важливих компонентів духовності нашого народу належить Біблія. Слайд 7. Гете говорив: «Хоч раз за все життя прочитай Біблію. Навіть якщо на це піде рік життя, мудрості з неї вистачить на всі роки, що залишаться». То чого ж навчає нас Книга книг? Виступи учнів Учень. Слайд 8. Згідно з розповіддю Старого Заповіту, Бог, зустрівшись з Мойсеєм на горі Сенай, дав йому ряд настанов. Серед яких були знамениті 10 заповідей, які стали підтримувати своє існування, винайшли житло, одежу, взуття. Але їм було все одно погано: часто гинули в боротьбі зі звірами, бо ще не володіли мистецтвом жити в суспільстві. Якщо й збиралися разом, то одразу ж починалися сварки та непорозуміння, ворожість і ненависть. І знову доводилося їм розселятися і гинути. Слайд 9. Злякався тоді Зевс-громовержець, що вимре усе людське плем'я. Вирішив ввести посеред людей добро, сором і правду, щоб вони служили окрасою поселень і засобом для встановлення дружніх зв'язків поміж людей. І всі зобов'язані навчатися цьому мистецтву, якщо не хочуть стати на заваді суспільному розвиткові, щоб були не тільки основою Іудейської та християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Перші чотири заповіді спрямовані на вимогу беззастережного і безоглядного виконання положень віри, а ось наступні є відверто етичними: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» «Не вбивай!» «Не чини перелюбу!» «Не кради!» «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його. Ані вола його, ані всього, що ближнього твого». Чистим джерелом високих моральних принципів, за якими повинна жити людина, є Нагірна проповідь. Учень. Бог у ставленні до себе не приймає лицемірства, осуджує його, потребує від кожного, хто звертається до Нього, повної щирості. Тому й говорить Христос: «... не будьте, як ті лицеміри... вони мають уже нагороду свою». Молитва – це розмова з Богом, в якій можна зізнатися про весь свій біль, про потреби, попросити за них, бо «скільки ж більше Отець Небесний подасть добра тим, хто проситиме в нього». Учениця. В основі вчення Христа лежить любов і прощення. «Кожен, хто гнівається на брата свого, вже підпадає судові», «зі своїм супротивником швидко мирися». Гнів, ненависть, помста – це нанесення духовних ран, духовне вбивство, і як будь-яке вбивство має у Бога однакову відплату. Слайд 10. Але «як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Отець Небесний». Учениця. Не зобидь ні старця, ні дитину, Поділись останнім сухарем, Тільки раз ми на землі живем, Сій любов, краса її єдина. Зло нічого не дає крім зла, Вмій прощати, як прощає мати. На добро добром спіши воздати - Мудрість завжди доброю була. Учитель. Отже, «любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто вас переслідує», — повчає нас Творець і сам так робить: наказує сходити сонцю і над злими, ніби даючи їм шанс виправитися, і над добрими, благословляючи на добрі справи. Тому люди здавна намагалися жити за законами добра й милосердя. Послухаймо, що з цього приводу розкажуть нам історики. Захист проекту групи ІІ. Виступи істориків Слайд 11. Учень. Слайд 12. «Повість минулих літ» донесла до нас живий образ давньоруського князя Святослава, який ходив у походи, мов барс, багато воював. Слайд 13. Не віз за собою ні возів, ні казанів. Такими були й всі його воїни. Цей князь уславився хоробрістю, а ще добротою та порядністю. Виступаючи проти ворога, він завжди попереджав: «Іду на ви». Учениця. А згадайте, як за часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Слайд 14. Це було тоді, коли в Криму вирувала чума. Козаки дали змогу кримським татарам селитися на українські землі, щоб перебути нещастя. Землянок своїх козаки ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь, зварити їсти, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостю – привітає його. Буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прохожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки — це значить, що були гості й дякують хазяїнові. Прекрасні стосунки, в основі яких — доброта! Учень. Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай — недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассірійців, і в єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо. Учениця. Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Слайд 15. Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні. Учень. Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту. Учитель. Дякую нашим історикам за підібрані яскраві факти. Згодьтеся, всім нам є чому повчитися! І це обов’язково треба зробити, адже в нашій школі поруч навчаються діти різних національностей. Треба так будувати стосунки, щоб усім було затишно та комфортно і школі, і в державі. А ви ніколи не задумувалися, що вчення Христа, основні положення народної педагогіки органічно поєдналися, узагальнилися і склали Основний закон нашої країни – Конституцію? Є можливість переконатися у цьому. Надаю слово нашим правознавцям. Захист проекту ІІІ групи. Виступи учнів-правознавців . Слайд 16. Конституція України. Слайд 17. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. Стаття 25. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Стаття 28. Кожен має право на повагу до своєї гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Учитель. Чи тільки Конституція України унормовує наше життя? Учні розповідають про Кримінальний Кодекс України, загальну декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини. Учитель. У чому значення цих документів? З'ясуйте спільне й відмінне в них. Погодьтеся, навряд чи знали б ми скільки про кожний народ, про його роль в історії, про віру й закони, якби не існувало щедрої, невичерпної духовної скарбниці. Тому поговорімо про мистецтво: як у літературі, музиці, архітектурі, живописі розкривається вічна тема боротьби добра і зла в душі людини або за її душу. Захист проекту ІV групи. Виступи мистецтвознавців. Слайд 18. Учениця. У народі вірили, що чорти – маленькі, чорненькі, вертляві, з ріжками, свинячим п'ятачком, копитцями і хвостом. Слайд 19. Вони були всюдисущі та надзвичайно капосні. Творити зло всіма засобами - ось головне призначення нечистих усіх видів і мастей. - Куди йдеш? – запитали якось чорта. - Болото палити! - Так не горітиме ж! – почали напучувати. - А мені аби капость вчинити, – відповів чорт. Зло, яке робили чорти, наводило на думку про те, що нечиста сила задумала звести зі світу увесь рід людський, вкравши або видуривши душу. Звучить «Каприз» Н.Паганіні. Слайд 20 – портрет цього музиканта Учень. Ніколо Паганіні... Саме з ім'ям цього всесвітньо відомого музиканта пов'язано безліч легенд та вигадок. Заздрісники стверджували, що свій неперевершений талант Ніколо отримав, продавши душу дияволу. Бо як же інакше їм можна було пояснити той факт, коли Маестро блискуче відіграв найскладніший концерт на скрипці тільки з однією струною (останні три йому підрізали). Учениця. Слайд 21. Трагедія «Фауст» - найвище досягнення славного Гете. Ще в молоді роки поет захопився середньовічною легендою про мага і чародія Фауста, якому в нечестивих заняттях допомагав чорт, а наприкінці забрав за це його душу в пекло. Гете знайшов свій сюжет: Мефістофель (чорт) омолоджує вченого і перетворює на юнака! Та герой настільки певний у своїх духовних силах, що не боїться зв'язуватися з нечистим, хоча церковна мораль це засуджувала. Але ж і Господь вірить у Фауста, адже людина - найкраще із його створінь. Недарма Бог говорить Мефістофелю: Що ж, спробуй відірвати духа Від його першоджерела... Знай, сам ти осоромишся натомість... Учень. Слайд 22. У повісті «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголь теж змальовує спробу чорта заволодіти душею коваля Вакули. Слайд Нечистий пропонує укласти угоду: за те, що він швидко доставить парубка до Петербурга, де той мріє випросити черевички самої цариці для своєї любої Оксанки, хлопець повинен віддати власну душу. Не врахував чорт розуму та кмітливості коваля – тому й лишився у дурнях! Учениця. Слайд 23. А талановита донька нашого народу Леся Українка весь «цвіт душі» вклала у «Лісову пісню», переливши в неї зі свого серця «те, що не вмирає». Тому і стала ця драма-пісня ніжна, як голос сопілки, як наспіви волинського краю, замріяна, глибока, мудра. Людина і природа, кохання і дріб'язковість, вірність і зрада, здатність на самопожертву і ницість, добро і зло зіткнулися тут. Мавка віддає своє безсмертя, свій найцінніший дар природи, заради спасіння коханого. З відкритою душею прийшла ця лісова царівна до людей, щоб ті зрозуміли свою духовну убогість. Та не захотіли вони опановувати науку любові й добра... Учитель. Страшно, коли душу, як липка павутина, обплутує жадібність, хитрість, злість. А інколи на заваді добрій спільній справі може стати непорозуміння, чиясь безвідповідальність або незлагодженість дій. На території Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника підноситься в небо найвища дзвіниця, про яку ходять легенди. Слайд 24. Послухайте, що розповів про неї М. Старицький у повісті «Останні орли». Учениця. На широкому лаврському подвір'ї, викладеному кам'яними плитами, ряботіли мальовничими гуртками прочани. - Ой, лишенько! — не вгавала від подиву й захоплення молоденька, з гарним овалом личка й великими чорними очима дівчина, задираючи вгору свою голівку, щоб роздивитися хрест на дзвіниці. — І хто міг побудувати таку дзвіницю? Висока, височенна... Такого високого немає ні дуба, ні явора! Оно хрест аж за хмари ховається... —А хто б же міг таке чудо та диво збудувати,— звичайно, святі! — промовила літня жінка в намітці.— Будували сю дзвіницю дванадцять братів, будували, молилися й постилися; тільки що збудують за рік,—а воно і ввійде в землю...Так ото п'ять літ минуло. Один брат не витримав, кинув і пішов собі; може, він не дуже постився абощо... тільки не витримав... а одинадцять братів заходилися молитися іще дужче та й почали на шостий рік будувати баню, а на ній золоте яблуко й хрест... Збудували, ченці і владика освятили все, а люди цілу ніч стояли на колінах та молилися... І що ж би ви думали? — звернулася оповідачка до всіх слухачів, що стовпилися коло неї.— На світанку вся дзвіниця вийшла з землі і вперлася хрестом у самі хмари... Учитель. Справді, інколи, щоб отримати бажане, люди ладні заключити угоду з нечистими силами, продавши душу, а інколи досить просто відкрити своє серце, впустивши Боже слово. Тож кожен вирішує сам. Слайд 25. Учениця. Я не вмію голосно молитись, Не навчилась, Господи, прости. Дай до тебе думкою пролитись, Тиху сповідь в серці принести. В біготні безглуздій і поспішній, Як і всі, чиню вселенський гріх. Порятуй нас, Господи Всевишній, Не від сатани – від нас самих. Лаємось, гризем кого попало, Ображаєм, як перед кінцем, Лижем п'яти тим, хто править балом, І плазуєм перед гаманцем. Схаменіться, сестри і братове! Ми ж коліньми на майдані літ , Витоптали поле барвінкове, Виламали калиновий цвіт. Порубали гордості коріння, Бо живем одним єдиним днем, Погубили в зародку насіння, Що ж ми завтра, Господи, пожнем? Я молитись голосно не вмію. Боже, ради віри і краси, Ти від нас спаси для нас калину І барвінок, Господи, спаси! К.Мотрич Учитель. А може, й справді світ врятує краса, як переконував у цьому Ф.Достоєвський? Пропоную вам поговорити сьогодні і про те, заради чого підносились на вершину слави, перемагали та йшли на смерть, кого ненавиділи і водночас шалено кохали, чому присвячували шедеври та із-за чого поринали в бурхливі пригоди... Краса жінки... Що вона несе в собі – добро чи зло? Щоб краще розібратися у цих питаннях, розгляньмо деякі жіночі портрети, виконані відомими світовими і вітчизняними майстрами. З незапам'ятних часів краса возвеличується піснею, чаклує пензлем. Не було і немає на нашій планеті народу, який би не увічнив красу жінки на полотні. Які роботи вітчизняних і світових майстрів, присвячені образу жінки, відомі вам? Слайд 26. (На слайді – репродукції таких картин, як: Т.Шевченко «Катерина», Т.Гейнсборо «Жінка в блакитному», Франсуа Паскаль Симон барон Жерар «Портрет мадам Рекамьє»). - Що найбільше вражає вас у цих портретах? - Чи можна, дивлячись на створені на полотнах образи, зробити висновок про ставлення до них художника? - Чи завжди митці прагнуть передати лише зовнішню красу жінки? Слайд 27. Нефертіті - ідеал краси чи звичайна пам'ятка історії та культури? Учень. Нефертіті... Це ім'я тепер знає увесь світ. Її своєрідна краса й через три з половиною тисячоліття полонить мільйони людей. Скульптурний портрет Нефертіті, який зберігається зараз у Берлінському музеї, – одна з найбільших знахідок XX століття. Привертає увагу її погляд - гордої, величної цариці й одночасно тендітної жінки. Обличчя Нефертіті з ніжним овалом і напівприкритими важкими повіками, мигдалевими очима, прямим носом, прекрасно окресленим ротом світиться одухотвореністю. М'якість ліній надає по-юнацьки грандіозному образу особливу трепетність. Голова трохи нахилена вперед. Цей гордий і витончений рух допомагає майстру передати ліричний настрій, рівновагу й гармонію. Нефертіті була дружиною єгипетського фараона – реформатора Ехнатона (І половині XIV ст. до н.е.), заклятого за життя й забутого після смерті. Його ж дружина була милою, розумною, освіченою для того часу і стійкою жінкою, що поділяла погляди свого чоловіка. Багато художників-сучасників відтворювали її образ у настінних розписах, рельєфах, скульптурах. Надписи в одній із відкритих гробниць говорять про прекрасний голос Нефертіті. Вона гарно співала і грала на сиатрі. Вчитель. Чому для створення ідеалу краси скульптор взяв не звичайну жінку, а царицю? (Роздуми учнів). (Щоб підкреслити, що в ідеалі повинні гармонувати зовнішня краса і багатий духовний світ, розум). Чи може людина бути прекрасною без зовнішньої краси? А без внутрішньої? Слайд 28. Мона Ліза, або в чому полягає величність людини? Учениця. Про людську красу, особливо жіночу, роздумували не тільки художники, але й поети, вчені, філософи епохи Відродження. У залах Лувра, в Парижі, кожний відвідувач намагається відшукати одну картину. Це - знаменита „Джоконда", яка належить пензлю Леонардо да Вінчі. Дійсно, в своєму мистецтві Леонардо виразив головну ідею епохи Відродження - показав величність людини і можливість розвитку всіх її здібностей. Мона Ліза спокійно сидить у кріслі, невимушено спираючись на його ручку. І здається, що ця жінка володіє всім світом. Леонардо, як справжній син епохи Відродження, твердо вірив у високе призначення людини. Завжди намагався досконалий людський образ нагородити не тільки фізичною, але й духовною красою. Дещо розсіяний погляд Джоконди вражає глибиною й силою інтелекту. М'які тіні навкруги очей роблять погляд молодої жінки глибшим і уважнішим. Легка посмішка завдяки тіням, що причаїлися в куточках рота, здається, то зникає, то з'являється знову. Найніжніша світлова тінь допомогла порушити застиглість обличчя, зробивши його дійсно дзеркалом душевних порухів, живої зміни почуттів та настрою. Не випадково спроби художників скопіювати портрет залишались марними. Нікому з них не вдалося відтворити незвичайну посмішку, жіночність Джоконди, її душевну суть. Справді, Леонардо да Вінчі створив дійсно новий тип жіночої духовної краси. Вчитель. Чи завжди краса жінки була предметом захоплення та привабливості? Слайд 29. Княжна Тараканова, або коли краса приносить зло... Слайд Учень. В історії відомі випадки, коли жіноча звабливість грала злий жарт у долі багатьох людей. Особливо захоплюючою і не менш драматичною є доля княжни Тараканової. Костянтин Флавицький, художник XIX ст., чув про неї ще в дитинстві. Що ж було відомо про княжну Тараканову? Досконало володіла французькою, німецькою, італійською та англійською мовами (хоча російської не знала). Ця жінка була розумною, завжди веселою та люб'язною, мала здатність зводити з розуму кожного чоловіка, робити його своїм покірним слугою. Протягом 3-4 років пригод княжни в Європі одні, причаровані її красою, набираються боргів і потрапляють за це у в'язницю, інші, що належать до відомих родин, стають вірними рабами... Під час повстання Пугачова в 1773 році чарівна авантюристка оголосила себе дочкою імператриці Єлизавети, вивезеною в дитинстві в Європу, претендуючи на царський трон. У її свиті - представники польської партії, турецький султан, княжна веде переписку з Ватиканом, намагається звабити графа Орлова... Але одного не може уявити княжна, що всі обіцянки графа наскрізь брехливі, а сам він прибув, щоб арештувати прекрасну самозванку. Про смерть княжни існує декілька версій. Із усіх відомих художник К.Флавицький вибирає найбільш драматичну, щиро повіривши в неї. У 1866 р. Цін пише картину „Княжна Тараканова". Увагу глядача автор зупиняє не тільки на жінці, що притиснулася до стіни в останньому відчаї під час повені (1777р.). Художник ефективно освітлює декольтовану, ніби на балу, шию, груди, вимальовуючи вбрання з оксамиту, атласу і мережива. Старанно виписані слизькі, покриті мохом стіни, старий кожух, брудна подушка, набита сіном... Породжує відчуття страху вода, що бурхливо ллється у вікно каземату, пацюки, які спасаються від неї на тому ж тапчані, що і княгиня. Учитель. З якою метою художник використовує прийом контрасту? (Щоб довести, що краса княжни приносить тільки зло). Тож, як на вашу думку, чи завжди краса несе в собі добро? Роздуми учнів Думаю, наша сьогоднішня розмова дасть свої плоди: ви ретельніше дбатимете про всі чинники свого здоров’я. Хай всеперемагаючою, чистою, як джерельна вода, буде ваша зовнішня і внутрішня краса. Вірте у духовну єдність, очищення нашого народу, бо зло недовговічне. Будьте толерантними, не шкодуйте щедро сіяти довкола добро, щодня робити найлегшу справу – дарувати хоч краплиночку його всьому живому на землі. Слайд 30. Шукайте в людях доброти, Мов зав'язі у кожнім цвіті, Щоб розбудить мізерні душі. Добро відкриє нам світи, І слово правди не порушить. Шукайте в людях доброти, Мов для незрячого прозріння... Добро нас кличе до мети, Воно – то людськості коріння. Шукайте в людях доброти, Мов зав'язі у кожнім цвіті, І менше стане гіркоти, І зменшиться тривог у світі. Шукайте в людях доброти, Немов жарин на попелищі, Що спалахнуть із темноти, Мов Кобзареві думи віщі. Шукайте в людях доброти, Мов скарбів, що давно забуті. Щоб сущу стежку віднайти – До себе, До людської суті.. (М.Сингаївський)
І на все життя запам’ятайте слова великого Гете: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна».
Список використаної літератури
Біблія для дітей. К.: З’єднання біблійних товариств, 1992. – 498 с. Гоголь М. Вечори на хуторі Біля Диканьки. – К. : Либідь, 2008. – 488 с. Леся Українка. Драматичні твори. – К.: Дніпро, 1989. Легенди і міфи Давньої Греції. /Переклад О.М. Івченко. – К.: Веселка, 1996.
|
