Рада вітати Вас на персональному сайті вчителя української мови та літератури Барвінківського ліцею №2 Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Шматько Олени Олександрівни
 
"ВІДДАЙ ЛЮДИНІ КРИХІТКУ СЕБЕ, ЗА ЦЕ ДУША НАПОВНЮЄТЬСЯ СВІТЛОМ". Ліна Костенко

Диктанти про Т.Г.Шевченка

ЗБІРНИК   ДИКТАНТІВ ПРО ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ  Т.Г.ШЕВЧЕНКА

З УКРАІНСЬКОЇ  МОВИ

ДЛЯ  5 – 9  КЛАСІВ

 

5  КЛАС

КНИГА  НАРОДНОГО  ЖИТТЯ

( Попереджувальний диктант, 75 слів )

Т.Г. Шевченко – великий український поет, основоположник нової української  літератури. Він залишив нащадкам  неоціненну книгу народного життя.

Народився Тарас Григорович 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині в сім’ї кріпаків. Коли Тарас підріс, батько віддав його в науку до дяка.

Зовсім молодою померла його мати. В одинадцять років хлопець залишився круглим сиротою. Довелося самому заробляти на хліб. Він був і пастухом, і наймитом.

Деякі поезії Шевченка носили автобіографічний характер. Вони навіяли спогади про далеке минуле, про гірке дитинство, про любов дитячих років.

                                                                                                    А. Токаренко

 

5  КЛАС

КАРТИНА  І. ІЖАКЕВИЧА

( Контрольний диктант, 107 слів )

Картина І. Їжакевича «Тарас-пастух» відтворює епізод з дитячих років Т.Шевченка. На ній ми бачимо маленького хлопчика в порваній сорочечці і

штанцях. У руці він тримає олівець і пише на аркуші паперу, що лежить на коліні. Це маленький Тарас дуже уважно перемальовує азбуку. Хлопчик забув про все на світі.

А вівці збились докупи недалеко від пастушка, скубуть травичку. Травичка зелена, місцями жовтувата. Світлі й темні відтінки зеленого й жовтого кольорів свідчать, що це вже середина літа.

Картина викликає в нас почуття суму і співчуття до малого Тараса. Замість того, щоб ходити до школи, він змушений пасти чужих овець, заробляти собі на хліб. Але не тільки сум охоплює нас. Велику повагу викликає бажання хлопчика вчитися, якщо не в школі, то самому.   

                                                                                                          А. Токаренко

 

6  КЛАС

ТЯЖКА  ДОЛЯ  КРІПАКІВ

( Диктант – взаємоперевірка, 102 слова )

Становище селян – кріпаків було надзвичайно важким. Вони були вбогими, залежали від пана, були повністю безправними. Кріпосники ж відзначалися своєю свавільністю, безмежною владою над поневоленими людьми. Про це свідчить і доля Шевченкової сім’ї.

За рахунок тяжкої праці кріпаків привільно і в розкошах жило панство, для них це був справжній рай, а тому вони прагнули, щоб цей лад тривав вічно. Здавалося, що так воно і має бути, бо кріпосні порядки захищали уряд, військо та церква. І все це чинилося за законами, бо закон не був однаковим для всіх, він був лише для багатих.

Існування кріпацтва виправдовувала й дворянська наука, яка стверджувала, що суспільство завжди було й буде поділеним на багатих і бідних : панів і кріпаків.

                                                                                                          У. Бочарник

 

6  КЛАС

МОЛИТВА

                                    ( Творчий диктант,  38 слів )

                                   Отче наш, Тарасе всемогущий,

                                    Що створив нас генієм своїм,

                                    На моїй землі, як правда сущий,

                                    Б’ющий у неправду, наче грім.

 

                                    Ти , як небо, став широкоплечо

                                     Над літами, що упали в грузь,

                                     Віку двадцять першого предтечо,

                                     Я на тебе одного молюсь.

                                                                                 Дмитро Павличко

1.Випишіть іменники, визначте відміну кожного.

2.Випишіть прикметники, вкажіть граматичні категорії прикметників.

                                                        

7  КЛАС

ГЕНІАЛЬНИЙ  ПОЕТ – Т. Г .ШЕВЧЕНКО

                                  ( Коментований диктант, 116 слів )

Подвиг Т. Г. Шевченка, усю вибухову силу його поезії ми можемо збагнути лише уявивши, серед якої мертвої тиші вона пролунала, проти якого «чудо вища стозевного» підняла свій меч .За рахунок тяжкої праці кріпаків привільно, багато й щасливо жили поміщики. І справді, кріпосницький лад для них був раєм, і, здавалося, що так буде тривати вічно.

Що темніша ніч, то яскравіші в ній маяки, одним з яких і був наш геніальний поет – Т.Г. Шевченко, поезії якого пронизані вірою  в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправністю, рабство ніколи не стане для неї за норму існування. Оспівати свободу в умовах кріпосницької держави, серед олов’яних буднів жандармської дійсності – це значило висловити провідну, найважливішу істину життя, висловити людям у формі поезії те, що було за тих умов найсуттєвішим.

                                                                                                        Л. Гордєєва

 

7  КЛАС

« КОБЗАР» – КНИГА  НЕВИЧЕРПНА

                                  ( Пояснювальний  диктант, 127 слів )

         З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що увібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.

       До таких належить «Кобзар», книга, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя, писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель під самітнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написано поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука похапцем , покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова.

          Отже, «Кобзар» - книга невичерпна, книга – на віки.

                                                                                                 Л. Гордєєва

 

8  КЛАС

ГЛИБОКА  ОСІНЬ  1845…

( Диктант – завдання, 134 слова )

 

Була глибока осінь 1845 року…

Важкі чорні хмари нависли над землею. Зривався холодний вітер. Сіяв густий дощ. Дорогу геть розквасило. У таку негоду Тарас Шевченко повертався з Андрушів у В’юнище. У цих селах на Переяславщині він тоді, за дорученням Київської археологічної комісії, змальовував пам’ятки старовини.

Конячина ледве тягла воза у багнюці. Шевченко промок до нитки. Ще в доро

зі його морозило, а коли надвечір прибув у В’юнище, відчув себе зовсім хворим. Довелося злягти у ліжко в чужій хаті.

Про хворобу Тараса Григоровича дізнався його приятель лікар А.О. Козачковський і негайно перевіз поета до себе в Переяслав. У нього виявилося запалення легенів. Від цієї хвороби в ті часи небагато видужувало. Про це знав Шевченко. І важкі думи снували в його голові. Невже так рано прийшла остання година? Ще ж і тридцяти двох років не прожито! Ще ж скільки задумів, прагнень не здійснено ! Невже не доведеться більше побачити широкі лани й високі могили, і Дніпро ревучий на милій Україні ?

                                                                                            Л. Гордєєва

Завдання

1 варіант. Випишіть словосполучення ( 2,3 абзац ), графічно покажіть                  головне і залежне слово, визначте його характер.

2 варіант. Випишіть словосполучення ( 4 абзац ), графічно покажіть головне і

                  залежне слово, визначте його характер. 

                     

 

8  КЛАС

« ЗАПОВІТ»  Т. Г.  ШЕВЧЕНКА

( Коментований диктант, 136 слів )

До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління «всемогутнього справедливого» бога. І тоді з’явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і вражою кров’ю окропити волю, потреба висловити палку віру у світле майбутнє батьківщини, у велику, вільну, нову сім’ю, де і його, борця за щастя народу, згадають тихим незлим словом.

Так  з’явився «Заповіт» . Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже в безнадійному стані.

Але міцний організм Тараса Григоровича  переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося «Заповіту» стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й «Заповіт» .

Музику на текст «Заповіту» писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо «Заповіт», покладений на музику полтавським учителем.

                                                                                                        Л. Гордєєва  

 

 

9  КЛАС

ОБРАЗ  МАТЕРІ  У  ТВОРАХ  Т. Г. ШЕВЧЕНКА

( Контрольний диктант, 160 слів )

Однією з центральних тем творчості Шевченка є трагічна доля жінки в кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Доля жінки – матері була близька серцю письменника. З болем у душі він говорив про рідну матір, яку «ще молодую – у могилу нужда та праця положила». Тяжкий життєвий шлях судився і сестрам поета, яких він ніжно любив.

До кращих творів про жіночу долю належить поема «Катерина». У поемі відтворено одне з характерних явищ тогочасного суспільства – трагедію збезчещеної дівчини.

Образ матері розкрив Шевченко, окрім поеми «Катерина» , і у багатьох інших творах. Так, головна героїня поеми «Наймичка» Ганна, спокутуючи свій гріх, усе життя працювала наймичкою у господі рідного сина.

У поемі «Сова» нещасна жінка, віддавши «єдиного сина, єдину дитину, єдину надію», стає жебрачкою і божеволіє.

Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію, Матір Божу, яка оберігає людей на землі, - для нього це узагальнений образ усіх матерів.

Шевченко бачив у жінці велику духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість в коханні і дружбі.

                                                                                                     У. Бочарник