Проби учнівського пера

Вірші Магди Ольги

Я – донька твоя, Україно!

Мова моя українська,

Лагідна, щира, бо материнська.

Мова Вкраїни – чарівная казка,

Традиції гарні, є Трійця і Паска…

Дуже фольклор полюбляю її,

Світом ясним він сіяє в душі.

Чисті струмки і безмежні простори –

Все це побачиш, відкрий тільки штори!

Каштани до неба, червона калина…

Пишаюсь, я – донька твоя, Україно!

Рідна земле моя!

Україно моя!

Мово, пісне дзвінка!

Ти плекаєш у серці надію,

Що колись я зросту,

Підіймусь – полечу

І з собою візьму твою силу.

Рідна земле моя!

Сподіваюся я

В перемогу добра в цілім світі.

Сила розуму завжди –

Це сила життя.

А надія – міцні його крила.

Барвінковий край

На Сухім Торці із слободи

Народився ти, щоб вічно жити.

Барвінковий край у всі віки

Квітами і хмелем оповитий.

Все твоє багатство – у хлібах,

Сила – у землі й дубах зелених,

Чари – у багряних калинах,

Загадковість мила – в конюшині.

Отакий він, край мій барвінковий,

Я його із малечку люблю.

Жити, працювати чесно буду

І магдівський рід свій не зганьблю!

----------------------------------------

Босоніж пробіжуся по стежці,

Сили дасть мені щедра земля.

У своїй вишиванці барвистій

По ранкові росі лечу я.

Затанцюю я танець веселки,

А зі мною і ті журавлі,

Що на крилах щастя принесли

І мені, й моїй рідній землі.

Мій рід

Магдівський рід –

Прадавній славний рід.

Це рід засновників Барвінківської Стінки,

Це рід художників, поетів, гончарів,

Людей прекрасних,

Хоч і не відомих в світі.

 Шевченківські читання без Магдів –

Весняне поле, квітами не вкрите…

Тому в душі несу я заповіт дідів

І присягаюся,

Що рідне слово буде завжди жити!

---------------------------------------

Мене навчить життя,

Як треба в світі жити,

Щасливою зрости,

Світити і любити.

Я буду словом Бога

Говорити,

А серцем чистим

Мріяти й творити.

Лети ж за мною,

Дій, твори, кохай,

Одвічна істино

Усіх земних просторів.

Спочатку було Слово…

І Слово було у Бога…

Воно народило мову

Мого козацького роду.

Тепер свічу надії,

Світло вкраїнського роду

Нестиму в своїх долонях

В майбутнє мого народу!

----------------------------------

Є пора, що чарує око…

Ось схвильовано дивишся ти

На небесні простори широкі,

І так прагне душа висоти!

Зачарує матінка осінь,

Заворожить людські серця,

Щоб побачили люди самотні

Веселкову, барвисту даль.

Святковими фарбами вкрилась

Від краю й до краю земля,

Щоб, напевно, теплішими стали

Всі самотні, сумні серця.