Розвиток творчих здібностей учнів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

"РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВИХ

І ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ"

І. Актуальність теми

Сучасна освіта спрямована на підготовку людей високої ерудиції, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій, які б застосовували здобуті знання у реальному житті. Таким чином, розвиток комунікативних умінь, навичок, формування творчого потенціалу учнів можна вважати соціальним замовленням суспільства.  Адже володіння українською мовою, уміння спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя, сприяють її успішній адаптації до мінливих умов сучасного світу.

Гуманістичні пріоритети сучасної шкільної освіти ґрунтуються на ідеях самоцінності та унікальності особистості дитини, необхідності розвитку її мовленнєвих і творчих здібностей, потреб та інтересів. Творчість – необхідна умова повноцінного життя людини, яка сприяє її становленню як творця і проектувальника власної долі, особистості з високим рівнем культури та духовності.

Працюючи над проблемою підготовки комунікативно спроможного випускника школи, ставлю перед собою такі завдання:

·  розвиток розумових здібностей особистості та творчого оволодіння знаннями, навичками, уміннями;

·  формування досвіду творчої діяльності учнів, емоційно-ціннісного ставлення до світу;

·  формування потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

·  виховання свідомої особистості з активною громадянською позицією, здатної до толерантності у спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті.

ІІ. Узагальнення теоретичного і практичного досвіду вчених з проблеми формування творчого потенціалу учнів

У роботі керуюся науково-теоретичним досвідом з даної проблеми, висвітленої у роботах І. Г. Єрмакова, Д. О. Пузікова, Г. М. Несен, І. В. Родигіної,

Л. В. Сохань (компетентнісний підхід до навчання), Л. І. Пироженко  (інтерактивні технології), А. С. Бєлкіна (технологія «Створення ситуації успіху»),

О. М. Пєхоти, Т. В. Гришиної (освітні технології), В. Д. Шарко, Ю. В. Васькова (педагогічні теорії, технології, досвід) тощо.

Законодавчою основою для реалізації досвіду є новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Закон України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), Концепція профільного навчання в старшій школі.

Відомо, що складовими успішної людини є освіченість, культура, соціальна адаптація та творча самореалізація. Саме на формування таких якостей спрямований компетентнісно комунікативний підхід у навчанні.

Провідна ідея проблеми склалася на підставі вивчення досвіду сучасних  педагогів з використання інтерактивних технологій. Взявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі  навчання, керуюся такими принципами:

·  головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;

·  кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів;

·  кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

Ідеал сучасного навчання – особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями. Тому вважаю, що такі форми роботи, як рольові ігри, вільне письмо, словесне малювання, дослідницька діяльність, захист проектів, представлення презентацій сприяють загальному розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.

Розвиток літературно-творчих здібностей учнів може значно покращитися, якщо цей процес здійснюється поетапно і набуває цілеспрямованого керівництва через систему завдань міжпредметного характеру, розроблену з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності та орієнтовану на розвиток усіх складових літературно-творчих здібностей. Процес її застосування буде ефективним за умов:

-   підготовки учнів до створення літературних продуктів на міжпредметному змісті;

-   збагачення їх емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду;

-   навчання учнів елементарних прийомів літературної творчості;

-   інтеграції різних видів творчої діяльності учнів (літературної, образотворчої, театральної, музичної);

-   наявності розвивального емоціогенного середовища, що стимулює дітей до творчості.

ІІІ. Методи та прийоми творчого розвитку дітей на уроках української мови та літератури

Для розвитку творчих здібностей я застосовую на своїх уроках методи продуктивного навчання, креативні методи, які дозволяють пізнавати світ, створювати власну освітню продукцію. Серед таких методів.

-                       метод емпатії (перевтілення) – учні мають можливість осягнути почуття іншої людини;

-                      метод смислового бачення – розвиток пізнавальних якостей;

-                       метод порівнянь;

-                      метод евристичних питань та бачення;

-                       метод конструювання понять – в результаті колективної творчості спільно формулюється визначення;

-                      метод придумування;

-                       метод аглютинації – поєднання несумісного.

І. Прийоми словесного фантазування

«Фантастичні гіпотези». Ця техніка виражена у формі запитання: «Що було б, якби...?». Для постановки запитання беруть будь-які підмети і присудки. Їх поєднання дає гіпотезу, на основі якої можна працювати. Наприклад: «Що було б, якби наша школа опинилася під водою?» Приклад відповіді дитини: «Тоді ми би не бігали по коридорах, а плавали, у їдальні купували морські водорості».

«Довільне додавання префіксів». Одним із способів словотворчості є деформування слова за рахунок додавання префіксів іншомовного походження: астро-, аква-, віце-, відео-, супер-, інтер- тощо. Наприклад, відеостілець, віце-швабра, аквадошка, астролітера, відеоручка. Кожне утворення потребує аналізу, розповіді про те, що це може бути за нова річ або казковий предмет, у якій казці він міг би знадобитися тощо.

ІІ. Прийоми створення казок

«Казка продовжується». Ми звикли до давно відомих і логічно завершених казок, а отже, мислимо вже стереотипно: ріпку витягли, Колобка з'їла Лисиця, Червона Шапочка і бабуся залишились живі і неушкоджені, Попелюшка і принц одружились, семеро козенят залишились живі і з мамою-козою. Спробуйте мислити нестандартно: «А що потім?», тобто придумайте початок після кінця. Цей спосіб корисний тим, що: ми можемо змінити кінець казки, направити увагу дитини в потрібне педагогічне русло; розвивати її уяву, ламаючи встановлені стереотипи. Наприклад: Як живуть Попелюшка і принц одружившись? Можливо їм заважає мачуха зі своїми дочками? Коза з козенятами побудувала собі вежу недоступну для вовка.

«Казкові задачі». На основі знайомих казок можна створювати цікаві задачі. Користь у цьому величезна, адже діти вчаться комбінувати і перетворювати. Наприклад: казка «Вовк і семеро козенят». Задача: Якби одне козеня побігло за мамою, двоє інших за ними, а ще двоє пішли без дозволу купатись, то скільки козенят би вовк знайшов у хатці?

«Випадкові казки». На перший погляд, випадки із життя ніяк не пов’язані із фантастичними подіями. А якщо пов’язати? Дітям пропонується згадати реальну життєву подію та поєднати з казковим сюжетом.

Наприклад: Потемніло, йшов дощ. На автобусній зупинці під однією парасолькою стояли дві дівчинки. Вони навчалися в одному класі, були подружками і разом поверталися із занять бальними танцями. Раптом вони помітили, що в калюжі поруч хтось кричить тонесеньким голосочком: «Рятуйте! Я втону у цьому морі!» … Закінчіть розповідь.

«Знайомі герої у нових обставинах». Цей спосіб розвиває фантазію, руйнує стереотипи у дітей, створює умови, за яких головні герої залишаються, але потрапляють у зовсім інші обставини. Обставини можуть бути фантастичними, неймовірними (лисиця і заєць, замість своїх льодяних хаток, живуть на літаючих тарілках), а можуть бути близькими до життя дітей (лисиця, заєць та півень за допомогою чарівної палички потрапили до багатоповерхового будинку та застряли у ліфті).

«Казки з новим кінцем». Мається на увазі казкові тексти, які даються без кінця. Один хлопчик складав казки, в яких початок страшний, а кінець веселий. Він склав казку про жабок: «Жили-були дві жабки. Були вони товаришки і мешкали в одній канаві. Одна з жабок була справжньою лісовою жабою - хороброю, сильною, веселою. Звали її.... А друга була болотною - ні те, ні се: боязка, слабенька, соня. Звали її... . Але все ж таки жили вони разом. І ось одного разу вночі вони вийшли погуляти. Йдуть по лісовій доріжці і тут бачать....» Розкажіть далі, що трапилось з цими двома приятельками.

Дуже корисно придумувати свої варіанти закінчень до знайомих казок.

Традиційна кінцівка казки «Три ведмеді»: Маша втекла від ведмедів.

Можливі нові варіанти: Маша помирилась з ведмедями.

Традиційна кінцівка казки «Ріпка»: вирвали ріпку.

Можливі нові варіанти: витягли не ріпку, а скарб...

«Казка про самого себе». Цей прийом корисний з різних сторін. По-перше, тому що діти люблять слухати, що ж трапилось або могло трапитись з ними або їхніми близькими: мамами, бабусями. Люблять вигадувати про себе, своїх братиків, сестер. По-друге, ця творча діяльність допомагає розуміти казку як доповнення до реального життя, а не як заміну самої реальності. В результаті, закінчивши складати, дитина не почуває розчарування, входячи в саме життя. Для того, щоб ще більше зацікавити, можна самого себе назвати казковим іменем або придумати прізвисько.

«Казки про улюблені іграшки». Улюблені іграшки – це тема для створення про них казок. Ось, наприклад: «Багато дошкільнят думає, що жителі міста ігор дуже веселі. Але іноді іграшкам буває дуже сумно. Послухайте, що розповіла лялька Катя: «Мене подарували на день народження одній дівчинці. Спочатку вона зраділа і гралася зі мною цілий день. А потім поклала в велику коробку. Там сумували і інші ляльки: великі і маленькі, старі й нові. Вони розповіли, що у їхньої господині дуже багато іграшок, та кожного раз їй купують нові. І тут лялька Катя заплакала: «Може дівчинка ніколи не буде зі мною гратися? Я, мабуть, помру від суму. Що ж тепер робити?»

«Придумування історії з шостим словом». Дітям пропонуються слова, на основі яких вони вигадують будь-яку історію, наприклад, п’ять слів, які підказують сюжет казки «Червона Шапочка»: «дівчинка», «ліс», «квіти», «вовк», «бабуся»; з шостим словом, наприклад, «Інтернет». Історія може бути такою: коли Червона Шапочка зрозуміла, що вовк може обігнати її, щоб обманути бабусю, дівчинка зв’язалася по Інтернету і попередила стареньку про небезпеку. Бабуся повідомила про це міліцію, і вовка затримали працівники ДАІ на дорозі як головного підозрюваного у багатьох злочинах, скоєних у лісі».

«Казка – навпаки». Характери (якості) героїв змінюються на протилежні. Потрібно придумати, як зміниться сюжет казки. (Добрий вовк, над яким знущаються три поросятка; Колобок-ненежера, який з’їдає всіх на своєму шляху, крім Лисиці і т.д.) Цей прийом цінний не тільки для розвитку пародіювання. З його допомогою можна визначити вихідну точку для вільної розповіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку.

«Створення «салату» з казок». Суть цього методу полягає в тому, що події з різних казок переплітаються і розгалужуються за новим сюжетом. Наприклад, Чіполіно з’явився в будиночку Білосніжки і став її вихованцем. Це дасть старій казці нову життєву енергію і принесе задоволення дитині від фантазування.

Можна пропонувати учням на уроках української мови вправи, які, окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:

• дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;

• вибрати найвдаліший варіант слова;

• дописати (відновити) віршовані рядки;

• об'єднати кілька речень в одне;

• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

• розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту («Осіння піч. Зривається вітер, шарпає дерева. Дощ періщить у шибки...»);

• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;

• вставити пропущені слова;

• замінити слова у поданому тексті синонімами;

• дібрати якнайбільше означень до поданого слова [наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає...).

Пропоную оптимальний розподіл вправ за етапами вивчення нової теми  (вагомого значення набирають вправи на розвиток літературної творчості).

1.           Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

- Добре, якщо уроки розпочинаються з розминки, головна функція якої – створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру «Вірю - не вірю».

-          «Зазирни у словник» (у мову вчителя поступово вводяться незнайомі слова, пояснити значення яких пропоную учням );

-          гра у рими (відновити рими відомих поезій);

-          ланцюжок слів (змінивши одну букву, утворити нове слово);

-          шаради;

-          «скорочені слова» (смородина-смор1а, вітрило-ві3ло);

-          реклама прочитаної книги;

-          вікторина «Хто? Де? Коли?» (перевірка прочитання тексту);

-          словесне малювання (кольорами зобразити настрій героя);

-          взяти інтерв'ю в автора твору.

На даному етапі роботи можна використати (і продовжити це використання протягом всього вивчення теми) такий метод ситуаційного навчання, як «Кейс-метод». Метод кейсів – це групова форма організації інтерактивного навчання, за яким педагог і учень беруть участь у безпосередньому обговоренні ситуацій та завдань. Метод включає як особливі види навчального матеріалу, так і особливі способи використання цього матеріалу. Акцент переноситься на вироблення знань, коли діти отримують «кейс» – текст на кілька сторінок з різними типами завдань. Учні прочитують та вивчають матеріал, залучаючи додаткову літературу, а потім обговорюють матеріал, при чому вчитель виступає тільки у ролі ведучого-організатора.

ІІ. Вправи на закріплення вивченого матеріалу:

- «ощасливте людину» (чого бракує героям для щастя?);

- робота над помилками (у чому полягають помилки героїв? Як би розвивалися події за інших умов?).

- утворити із букв слова нові слова (ведмідь - мед, мідь, дім, дід тощо);

- до приголосних дібрати голосні, щоб утворити нові слова (к - око, як);

- поетичні образи (кеннінги), які використовували вікінги - іменник у Н.в. + іменник у Р.в. (кінь моря - корабель);

- скласти або розв'язати кросворд;

- задачі на впізнавання автора за уривком або героя за портретом;

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на поставлену проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

-  написати твір за початком (наприклад, «Падав торішній сніг…»).

Цікавою та ефективною на даному етапі є  технологія «Карусель» – варіант кооперативного навчання, який є найефективнішим для включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами для обговорення дискусійних питань  (учні сидять у двох колах навпроти: одне коло змінне, друге – ні. Учасники рухомого кола пересуваються, обговорюючи проблему з різними співрозмовниками).

ІІІ. Застосування знань

- словесні квадрати (чотири іменники, які закінчуються м'яким знаком і складаються з 4 букв):

- анаграми;

- омоніми (пояснити значення і з ряду слів скласти текст);

- «буриме» (вірш на задані рими);

- дописати двовірш за початком («Якось учень на Багамах…»);

- твір, в якому всі слова починаються на одну букву;

- літературно-творчі вправи (переказ від імені героя; придумати минуле чи майбутнє героям).

- скласти карту мандрів героя чи місцеперебування автора протягом життя;

-  наслідування поетові (написати вірш, використовуючи художні засоби та образи певного поета);

-  «виклади карти на стіл» (італійська гра Ф.Пассаторе) - колективно придумане ілюстроване оповідання: 50 картинок з ілюстраціями із журналів розкладаються на столі малюнками вниз, учні по черзі відкривають картинку, придумуючи історію.

На даному етапі роботи також варто застосувати технологію «Незакінчені речення», яка дає можливість працювати  над захистом власних ідей, порівнювати їх з іншими.

На уроці української мови у 6 класі з теми «Твір-опис приміщення» пропоную учням самим обрати завдання:

· Незабаром свято. Складіть опис святкового оформлення (за вашим власним проектом) класу чи кімнати.

· Уявіть, що ви переїхали до нової квартири. Напишіть своєму другу листа, розкажіть йому про свою кімнату.

·  У школі проводиться конкурс на кращий навчальний кабінет. Ви – член комісії. Визначте кабінет, якому б ви присудили І місце. Складіть і запишіть звіт.

· Розробіть дизайнерські пропозиції щодо оформлення класу, шкільних коридорів.

Дуже важливо, щоб усі творчі роботи вчитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння.

Розвивати комунікативні навички, творчі здібності на уроках як мови, так і літератури мені допомагає використання творчих п'ятихвилинок. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички.

Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії на відповіді однокласників. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками вчителя під час проведення уроків, особливо в роботі зі слабшими учнями.

Здібні діти не люблять одноманітності, тому на уроках української мови та літератури використовую елементи технології особистісно-орієнтованого навчання, які вчать школярів:

·   самостійно визначати мету;

·   складати план подальшої діяльності на уроці;

·   послідовно викладати думки;

·   не боятися їх висловлювати;

·   доводити свою думку;

·   з повагою ставитися до думки інших.

Ще одним завданням, яке розвиває здібності учнів є повідомлення про літературного героя від імені дійової особи. Невеличкі розповіді учнів від імені літературних, казкових героїв, вчать не тільки переказувати певний епізод твору, а й відчути себе цим персонажем, за допомогою власних почуттів, використовуючи мову героя, розповісти про нього. Таким чином, подібні завдання розвивають творчу уяву і відчуття мови на уроках української літератури.

Творчі здібності учнів розвивають і такі завдання як: підготовка інтерв'ю з письменником або персонажем твору, «Проба пера», тобто написання невеличких прозових або ліричних творів за зразком, складання сенкану для характеристики найголовніших якостей персонажа. Всі ці завдання можна і необхідно вводити, починаючи з 5 класу. Спочатку їх отримують окремі учні, найбільш підготовлені, а поступово  можна запропонувати і всьому класу. Таким чином, розвиваючи образне мислення школярів за допомогою слова, тексту, ми готуємо їх до більш складного аналізу літературного твору, уміння розуміти позицію самого автора, пов'язувати епоху, письменника і його творчість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє. Будь-який урок необхідно планувати таким чином, щоб діти проявили себе в своїх висловах, думках, пояснили не тільки мету автора, а й висловили власне ставлення до проблеми, поставленої письменником, уявили себе на місці героя, пояснили і довели свою точку зору стосовно визначеної проблеми. Для цього розподіляю всіх учнів на групи, серед яких є і філософи, і психологи, і літературознавці, і критики, і літературні персонажі ,і, якщо це необхідно, сам автор. Досить дієва на уроках експертна група, яка складається із здібних, заздалегідь підготовлених учнів для підведення підсумків певних етапів уроку.

Розвиткові творчих здібностей школярів сприяють також письмові роботи на уроках літератури: твори-описи, роздуми, мініатюри, перекази.

Основою літератури є саме слово, а метою – формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому, щоб уроки літератури були ефективними, я використовую такі методичні підходи, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, власне процесу вивчення літератури.

ІV. Контроль

- написати казку;

- продовжити оповідання (чи творчий переказ);

- зробити книжку-«крихітку» (5 клас, «УНТ» - скласти власні загадки, прислів'я, приказки та оформити у книжку);

-  написати кіносценарій за твором (чи за добором героїв).

- створити сценарій мюзікла за твором;

- «недописаний рукопис» (які події, не зображені у творі, могли б бути рушійною силою певних вчинків);

-  «заплутаний лист» (лист з фактичними помилками за текстом твору).

Розвитку творчих здібностей  великою мірою сприяє використання різних форм організіції уроків, які дають стимули до розвитку творчого мислення:

1)  урок-змагання (виховує вміння логічно мислити, швидко реагувати, передбачати результати діяльності): «Найрозумніший» (11 клас, атестація за темою «Літературний процес 70 - 90-х р.р. ХХ ст.»; «Що? Де? Коли?» ( 9 клас – «Що ти знаєш про Шевченка?»);

2)  урок-КВК (виховує вміння працювати по групах, творчо підходити до виконання завдань): підсумкові уроки за рік у 10 - 11 класах;

3)  урок-аукціон (розвиває вміння виділяти ознаки, комбінувати їх, формує власну позицію): 10 клас – «Лист улюбленому літературному герою»;

4) повторювально-узагальнюючий урок (розвиває вміння знаходити законо­мірності, виховує навички ведення диспуту):  11 клас - диспут «Добро і зло на шляху до духовності»; 11 клас - проблемний семінар на тему «І. Багряний «Тигролови»»);

5) дидактична гра (формує уяву, розвиває просторову фантазію): 6 клас – урок-подорож «Іменник як самостійна частина мови»;

6) урок-вистава (виховує здатність комбінування, розвиває фантазію та акторські здібності): 9 клас – «Жінки у житті та творчості Шевченка»;

7)  урок-імітація діяльності (формує гіпотетичне мислення):  10 клас – «Суд над Савою ( за повістю О.Кобилянської «Земля»»;

8) урок у формі позакласного заходу (розвиває фантазію, зміцнює пам'ять): 11 клас – «Два кольори мої, два кольори…», концерт;

9) інтегровані уроки (розвивають вміння поєднувати різні види та форми роботи).

Вагомими є й міжпредметні зв¢язки, коли виникає можливість використання специфічних форм образотворчого мистецтва, досліджень, музики, гри тощо для активізації методів, що сприяють особистісно-орієнтованому творчому навчанню (див. додаток 1).

ІV. Висновки

Отже, найголовніший принцип, який повинен використовувати творчий учитель для виховання та навчання творчого учня, – «Все, що бажаєш спитати, спитай!» Дехто з учнів стане літератором, маючи розвинуті навички письма, а дехто докладе зусиль у сфері засобів масової інформації чи у бізнесі, маючи мовленнєві навички.

Ось чому розвиток творчих, інтелектуальних здібностей школярів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова для мене є важливим складником вивчення учнями не тільки рідної мови, а й літератури, який сприяє і розвиткові їхніх літературних здібностей. Практичні навички, отримані на уроках мови та літератури, переносяться на усі сфери життя дітей та забезпечують їм розширення зони як навчальної, так і соціальної компетентності.

Переконана, що кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя – розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

V. Практичне значення даних методичних рекомендацій

Розроблена система творчих завдань та методичні рекомендації щодо її застосування можуть бути використані на уроках української мови, літератури, позакласного читання, у позаурочній діяльності з метою розвитку комунікативних умінь, літературно-творчих здібностей учнів. Вона може слугувати моделлю для розробки аналогічних систем завдань з метою розвитку художньо-творчих здібностей школярів (образотворчих, музичних тощо). Теоретичні положення, висновки та методичні рекомендації можуть використовуватися вчителями школи у навчальному процесі, психологами, викладачами для проведення тренінгів з метою розвитку комунікативних умінь, навичок, образного мислення, уяви дітей. Поради творчому вчителеві

В кожній людині є сонце,

 лише дайте йому сяяти.

Сократ

·  Не намагайтеся дати якомога більше знань, навчіть краще здобувати їх;

·  дбайте не тільки про оцінки, а в пергу чергу про паростки творчості;

·  вчасно помічайте, виявляйте приховані творчі здібності дітей;

·  задіюйте не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихайте дітей на створення власних текстів;

·  зосередьте увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;

·  шукайте такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочуйте дітей шляхом постійного тренування, творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, гіпотетичного мислення, фантазії, уяви

·  для творів добирайте теми, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;

·  завдання для творчих робіт давайте у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;

·  створюйте проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;

·  під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;

·  допомагайте учням повірити у свої сили;

·  не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте її у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії;

·  не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;

·  стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів. їхню самостійність;

·  помічайте навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.

Список використаної літератури

1.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Дивослово. – 2004. – №3.

2.     Мащенко М.М. Про музику і живопис на уроці літератури. - К.: Наукова думка, 1966. – 73 с.

3.     Микитюк В. Принципи проблемності викладання української літератури // Дивослово. – 2005. – № 1.

4.     Момот Л.Л., Шелестова Л.В. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. – 1997. – №2. – С.13-15.

5.     Освітні технології: Навчально-методичний посібник // За ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 220.

6.     Павленко Ю.І. Щоб учитися було цікаво. –  К.: Наукова думка, 1989. –136 с.

7.     Піхманець В.В. Психологія художньої творчості. –  К.: Наукова думка, 1991. – 105 с.

8.      Ситченко А.Л. Педагогічні технології на уроках літератури // Дивослово. – 2002, №10.

9.     Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. – К.: Радянська школа, 1984.- 250

10. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи на уроках української літератури  // Дивослово. – 2002. –  №10.

11. Фурсова Л. Від літературної компетенції – до життєвої компетентності (Формування літературної компетенції учнів на уроках української літератури в процесі використання контекстних матеріалів) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005, №5.

12. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей уч­нів 5 - 11 класів // Практична психологія та соціальна робота. –  2000. – №2. – С.9-12.

Додаток1

Використання міжпредметних зв'язків

1.           Засобами образотворчого мистецтва з використанням таких його форм і прийомів:

2.           Засобами інсценізації

3.           Засобами дослідження

4. Засобами музики

5. Засобами гри

6. Засобами писемної творчості

7. Засобами усної творчості

Додаток 2

ПРОБИ ПЕРА

Зустріч із княгинею

На уроці української літератури ми багато говорили про літописні оповідання, їх авторів та героїв. Тому я теж вирішила знайти щось цікаве й наступного разу розказати однокласникам. Працювала довго і непомітно для себе заснула.

Наснився дивний сон: йду я зеленим лугом. Кругом гарно, співають пташки, бджілки весело гудуть над різнобарвними квітами. Бачу, що хтось поспішає назустріч. Очам своїм не вірю – сама княгиня Ольга, про яку скільки читала!

На ній був білий одяг, русяве волосся заплетене в довгу косу, а в руках – букет польових квітів.

Жінка зупинилася, здивовано підвела очі. Я перша не втрималася й привіталася, звернувшись по імені.

«Звідки ти знаєш мене? Дівчино, хто ти? Чому раніше я тебе тут не бачила?» - голос княгині був такий лагідний та співучий, що захотілося підійти ближче.

«Так ми ж у школі вчили про всіх князів! А я вирішила більше дізнатися про тебе», - сміливо відповіла я.

Княгиня посміхнулася й запросила до своїх палат. А там така краса, що й очей не відвести!  Я довго милувалася пектораллю скіфського царя, трипільською керамікою, чеканними золотими та срібними монетами. Найбільше вразило, що на цих монетах був викарбуваний герб князя – тризуб.

Княгиня Ольга тільки дивувалася, з яким захопленням я розглядаю ці речі. Тоді вона підійшла до мене, обняла й поцілувала. Мені стало так хороше…

Я відкрила очі й побачила бабусю, яка гладила мене по голові й кликала до ліжечка.

Гончар Анастасія, учениця 5-А класу

Подорож у минуле

Одного осіннього дня Дмитрик сів за письмовий стіл вчити заданий параграф з історії. Хлопчик розкрив підручник, знайшов потрібну сторінку і почав читати. Але через декілька хвилин відчув, що сильно заболіли очі. Він схилився над столом, поклав голову на руки й закрив повіки…

Раптом почув, що хтось начебто бурмоче. Хто ж це?

Хлопчик підвів голову й побачив, що в просторій монастирській кімнаті з високими білими стінами за довгим дерев’яним столом сидить сивий, довгобородий чоловік. Тримаючи перо в руці, він схилився над книгою: уважно читав уголос якийсь текст, а потім ретельно щось записував.

Дмитрик несміливо підійшов ближче.

-   Доброго дня, - стиха привітався, коли чоловік зупинився.

-   І тобі доброго здоров’я, хлопче. В якій справі завітав до моїх палат? Хто ти? Чий син будеш?

Хлопець зніяковів, бо зрозумів, що потрапив до княжого палацу.

-   Мене звуть Дмитрик Розумовський. Навчаюся в 5-А класі. А як опинився тут – і сам не знаю. Одне тільки пам’ятаю, що хотів побільше дізнатися про життя Ярослава Мудрого.

-   А ти, хлопче, знаєш з ким розмовляєш?

-   Вибачте, що не впізнав відразу. Розумієте, я потрапив сюди, тобто у Ваші часи, із двадцять першого століття…

-   Так ти з майбутнього? Цікаво… Виходить, що про мене там знають та пам’ятають…

-   Невже Ви – київський князь Ярослав Мудрий? – сам собі не вірив Дмитрик.

-   Власною персоною. То про що ж ти хотів би дізнатися?

-   Розкажіть, будь ласка, про Ваші княжі справи!

-   Я продовжив справу свого батька Володимира Великого. Русь у перші роки мого князювання була страшенно спустошена братовбивчою війною. Довелося відбудовувати, захищати кордони від поляків, печенігів, посилати своє військо проти греків на Константинополь. Відвоював у польських феодалів загарбані західні землі, поширив кордони держави аж до Чудського озера…

Та найбільше я люблю не воювати, а створювати! Довкола Києва поставив нові мури та славні Золоті Ворота, збудував княжу палату та найбільшу церкву святої Софії. З мого дозволу біля Києва побожні ченці возвели Печерський монастир – Лавру.

Знаю, майбутнє держави -  діти! У багатих містах відкрив школи, щоб навчати грамоти, іноземним мовам, ремеслам, мистецтву.

Люблю та ціную книги. Ось бачиш, читаю та виписую цікаві думки. Створив першу на Русі бібліотеку…

А ти, хлопче, вмієш читати, до моєї бібліотеки навідуєшся?

-         На жаль, ні! Вона згубилася десь у глибині століть, тепер ніхто не знає, де ті цінні книги, - промовив Дмитрик.

-         Шкода… Хоча ти бач який допитливий – крізь час прорвався!  Може, вдасться тобі колись віднайти і сліди моєї книгарні, - сказав замислено князь і поклав руку на плече хлопчика…

Дмитрик здригнувся. Він почув знайомий голос тата:

-         Синку, прокидайся, а то й історію не вивчиш, та й інші завдання не зробиш.

Хлопчик здивовано поглянув навколо: де ж поділися палати, Ярослав Мудрий? Невже це просто сон?!

-         А куди зникла бібліотека князя,  я все рівно колись дізнаюся! – пообіцяв хлопчина сам собі.

Крят Вадим, учень 6-А класу

Незвичайна пригода

Учителька української мови та літератури Олена Олександрівна, звичайно ж, любила казки, але, як і всі дорослі, уже в них не вірила. Не вірила, поки не трапилася одного жовтневого дня така пригода…

Закінчилися уроки. Учні залишили клас. Олена Олександрівна теж зібрала речі, обвела уважним поглядом кімнату і попрямувала до дверей.

Але що це? Двері чомусь ніяк не хотіли відчинятися! Раптом за спиною почувся чийсь жалібний плач:

- І чому мене, таку біленьку, можуть брати брудними руками! – схлипувала крейда.

- Подивилася б я,  що б ти робила на моєму місці! Адже це я все шкільне життя прибираю за тобою! А за це мене ще й зволожують холодною водою! – обізвалася до подружки ганчірка. – Але ми завжди разом, бо найголовніші, коли починається урок!

Олена Олександрівна здивовано обернулася: хто це розмовляє? І не впізнала свій кабінет. Стільці зі столами витанцьовували рок-н-рол, а заправляв усім учительський стіл, який, стоячи в колі, вправно демонстрував рухи танцю.

- Рух – це життя! Не стійте дарма, шановна, приєднуйтесь! – запропонував він своїй господині.

Перші ж рухи рок-н-ролу перетворили серйозну вчительку української мови та літератури на маленьку Оленку. Вона побачила на шкільній дошці, яка стала Дзеркалом Життя, своє дитинство. Згадала, як розмовляла з іграшковим ведмедиком і лялькою, бо вірила, що вони її розуміють. Читаючи казку, перетворювалася то на Білосніжку, то на Сплячу Красуню…

Маленька Оленка мріяла й вірила у прекрасне та фантастичне, як і всі діти. І саме ті казкові мрії зробили з неї вчителя української мови та літератури.

Збагнувши це, Оленка знову стала Оленою Олександрівною, а шкільні меблі зайняли свої звичні місця, вишикувавшись у рівненькі ряди.

Як же необхідно, щоб дорослі хоч інколи ставали дітьми і вірили у казку!

Магда Ольга, учениця 6-А класу

Нові пригоди Ха-еФа

Вранці ми як завжди поспішали до класу. Саша, згадавши про оповідання І.Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою», швиденько намалював на дошці Ха-еФа. Чергові вже хотіли витерти, як раптом хлопчик заговорив:

-         Не витирайте мене! Я хочу з вами познайомитися!

Нашому здивуванню не було меж: усім же відомо, що говорити намальовані персонажі можуть тільки в казках!

-         Який у вас затишний кабінет, скрізь так чисто! Такі  красиві квіти! – продовжував  тим часом Ха-еФ. - Та ви не дивуйтеся, я вважаю, що нічого незвичайного не відбулося. Ви ж розмовляєте – я теж умію!

-         Так, - першою підтримала розмову Аня, - коли ти у казці розповідав про свої пригоди – це одна справа. Але щоб у житті…

Засміявшись, Ха-еФ відліпився від дошки і вправно перестрибнув на вчительський стіл.

-         Який у вас зараз урок? – поцікавився хлопчина і поправив на носику свої кругленькі окуляри.

-         Малювання, –  відповів Артем. – Ось через секунду пролунає дзвінок!

-         Думаю, що Надія Григорівна здивується не менше, ніж ми, – промовила Настя.

-         Тоді заховайте мене де-небудь, що вчителька не побачила. Раптом почне сваритися! – захвилювався хлопчик.

-         Що ти! Знаєш, яка вона у нас добра! – вигукнуло відразу кілька чоловік.

-         Хоча, якщо  Ха-еФові  так сподобалися наші квіти, давайте й справді сховаємо його на підвіконні! – запропонувала Маринка.

Усі з нею погодилися. Ха-еФ теж був не проти.

Протягом уроку вчителька не раз говорила, що ми якісь незібрані. Це думки про маленького намальованого хлопчика заважали працювати на повну силу.

Нарешті дзвінок! А де ж наш гість? Щось не видно!

- Апчхи! – пролунало десь над нашими головами. – Нічого не розумію! Така красуня, але зовсім без аромату…

Ми розсміялися. На декоративній квіточці, що висіла на стіні, зручно влаштувався новий мешканець.

Я розповіла Ха-еФові, чому чарівна обраниця не схожа на живі квіти, та його це не засмутило.

- Вона все рівно подобається мені найбільше! Жити буду тут! – вперто заявив хлопчина. – А за безкоштовне житло обіцяю доглядати за квітами.  Я таке люблю!

З того дня у куточку 6-А класу серед громадських доручень є запис: Ха-еФ - відповідальний за озеленення кімнати.

Бєльченко Дарина, учениця 6-А класу

Зустрілись ми і слухали весну

Весна – це казкова пора. Час, коли все прокидається, оживає, починає рости. Ще учора ось тут нічого не було, а зараз малесенькі зелені листочки, піднімаючи грудочки землі, тягнуться догори. Вони хочуть разом з нашими вдихнути чисте весняне повітря, а завтра будуть цвісти  проліски. Блакитні, мов небо, квіточки, вкриті росою, гойдатимуться від ніжного дотику  вітру. І свіжість весняного повітря розіллється навкруги. Заповнить весь мій яблуневий садочок.

Поміж ніжних біло-рожевих пелюсток я вгледіла дівчинку свого віку. Вона була у віночку з яблуневого цвіту, у білосніжній вишитій сорочці до самої землі. Обійнявши мою улюблену яблуньку, стиха читала вірші.  Пелюстки сипались їй на голову, обличчя, одяг...

 Дівчинка стояла, як білий янгол, обійнявши дерево, а з уст лилося:

«Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилинку ясну,

      Щоб вільно по світу літати,

   Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі

Полинути співом дзвінким,

                                                                  Упасти на хвилі прозорі,

                                                                  Буяти над морем хибким

                                              Лунали тоді б мої мрії,

                                              І щастя моє таємне

                                              Ясніше, ніж зорі ясні,

                                             Гучніше, ніж море гучне»

Слухаючи Лесю, я ловила руками ніжний яблуневий цвіт, а потім почала  й собі:

                                                      «Може, піснею стати

                                                     У хвилину цю весняну…

                                                     Може, білим цвітом

                                                     Кружляти й кружляти

                                                     Чи на щастя,

                                                     Чи то на біду?

                                                    Але так закружляти,

                                                   Як мрії …»

Я ще довго стояла, зачарована красою весни, але так і не змогла збагнути – чи все відбувалося насправді, чи просто примарилось.

Магда Ольга, учениця 8-А класу

Хай славною буде моя Україна!

Мова моя українська,

Лагідна, щира, бо материнська.

Мова Вкраїни – чарівная казка,

Традиції гарні, є Трійця і Паска…

Дуже фольклор полюбляю її,

Світом ясним він сіяє в душі.

Чисті струмки і безмежні простори –

Все це побачиш, відкрий тільки штори!

Слово Шевченка, червона калина…

Хай славною буде моя Україна!

Боярінова Анна, учениця 5-А класу

Чому я люблю осінь?

Люблю я осінь, коли жовкне листя

Й лягає на землю, впавши із гілля.

Люблю я осінь, коли горобина в намисті,

Мов наречена вбралась до вінця.

Люблю я осінь, коли шкребе в віконце

Маленький дощик, кицька на дивані мріє.

Люблю я осінь, коли на небі сонце

Яскраво світить, та уже не гріє.

Мене іще спитаєте, чому люблю я осінь?

Вам радо відповість уся моя рідня.

Вам скаже й тато, й мама, і дідусь, й бабуся,

Що восени святкую день народження я!

Бородько Анастасія, учениця 5-А класу

Прийми вітання, ювілярко!

Наша рідна Барвінківська школо,

Відзначаєш 50-річчя, свій ювілей!

Скільки хлопчиків та дівчаток

Вийшло в світ із твоїх дверей!

Тут дітей вчили писати й читати

Мудрі, досвідчені вчителі.

Задачі, приклади рахувати,

Розв’язувати рівняння складні,

Доводити різні теореми,

Обчислювати фігур об’єми,

Грамотно завжди писати,

Вірші, казки свої складати,

Ретельно атласи вивчати,

По картах різних мандрувати.

Розкривали учні тут секрети

Про рослини, тварин Землі-планети,

Таблицю Мендєлєєва вивчали,

З реактивами експериментували…

Свої таланти розвивали,

Пейзажі, натюрморти малювали.

Пісні у хорі залюбки співали,

У футбол та шахи вправно грали.

Дівчатка шили й вишивали,

Хлопці завжди щось майстрували…

Люба школо, з ювілеєм!

Процвітай же та живи!

Хай пам’ятають  добре й вічне,

Чому ти навчила,

Твої учні – випускники!

Крят Вадим, учень 9-А класу

Моя школа

У нашої школи поважна вже дата,

Святкуймо всі разом її ювілей.

Чекаємо на свято ми друзів багато

І радо зустрінемо поважних гостей.

Та школа моя – не похила ж бо пані,

А юне, розумне, веселе дівча,

В душі якої панує дитинство,

Що житиме завжди у наших серцях.

Тут ніби навічно час зупиняється,

Тут роки ніби по колу летять,

Бо кожен із нас не просто навчається,

Ми прагнемо світи нові відкривать.

І кожний урок – це малесеньке диво,

І кожний дзвінок кличе у далечінь.

Тут вперше в житті ми зуміли, зробили -

І ці почуття не заміниш нічим.

Ці перші досягнення, перша поразка,

І усмішка вчителя, перший урок…

Країна дитинства – чарівная казка,

Де вічно співає веселий дзвінок.

Що школа для мене? Легке це питання,

І з гордістю кожному я відповім,

Що школа моя – це не просто будинок,

А школа моя –  рідний мій дім.

Ткачук Анастасія, учениця 9-А класу

Вклоняємося тобі, батьку

Терпів тортури в казематі,

Але катам коритися не став.

І дух твій праведний, сталевий

Ніхто ніколи не зламав!

Ти кинув виклик всім вельможам,

Панам, цареві дошкуляв,

За скривджених стояв горою,

Їх захищав і прославляв.

Як фенікс ти постав з кріпацтва,

Себе ніколи не беріг,

За Україну до останнього боровся,

За неї, рідну, і поліг…

Нащадки вдячні не забудуть

Твій подвиг, відданість твою.

І над Дніпром широким лине:

«Пишаюсь, славлю і люблю!»

Минуло друге вже століття…

Біжать роки, спливає час…

Та ми, сучасне покоління,

Тобі вклоняємось щораз!

Коваленко Владислав, учень 11 класу

Він прозирав неначе крізь віки…

Так, він Великий, бо сміливо,

Відкрито й твердо заявив,

Що мова наша – не полова,

А Україна – диво з див!

Не малорос, син України,

Всю правду розказав про рідний край

Й змінив салонів світських стіни

На каземат, гіркий «солдатський рай».

Та все ж перо його писало,

А пензель знову малював…

Хай це історією стало,

Та хто б, крім нього, так сказав?!

Хто, крім Шевченка, так відверто

Народу шлях до волі показав?!

Хто прославляв Вкраїну вперто?!

Хто біль вселюдський відчував?!

Зміг передбачити майбутнє,

Він прозирав неначе скрізь віки

І щиро вірив, що все сутнє

Нащадки зможуть зберегти.

Ми намагаємось, Кобзарю,

Та, хоч і встали вже з колін,

Чомусь не полишили звичку гнути

Спини своєї «на панів»…

І вислів той, про хату з краю,

На жаль, є актуальним і в наш час,

Нам краще змовчати, змиритись…

Та вірю я, що серед нас

Знайдуться ті, хто відбудують

Все, що Тарас нам заповів,

І цілий світ вони здивують

Країною Щасливих Мрій!

Ткачук Анастасія, учениця 11 класу

Минули дні страшних боїв і горя,

Та пам’ятаю славу тих років.

Суворою була воєнна доля

Старих, посивілих дідів…

Три рази місто відбивали,

На себе брали весь удар.

Це наша батьківщина –

Твердо знали,

Земля батьків, їх щедрий дар.

Злягло в ярах чимало вояків –

Згубили німці юні душі.

Знайшли спочинок на старій горі.

Я і за них тепер прожити мушу!

Десь сива жінка плаче на шляху,

Там, на горі, стражда Скорботна мати,

Роками виглядає сина з чужини

І вже несила горе їй тримати.

Не вірить серце, що загинув він,

В юрбі завжди шукає рідні очі.

Ні, не за сином плаче старий дзвін!

У це ніяк душа повірити не хоче…

Макушинська Анастасія, учениця 11 класу

З Україною у серці

                                                                                                                       Шматок землі, ти звешся Україною.

                                                                                                                        Ти був до нас. Ти будеш після нас.

                              Л.Костенко

Чисте небо України…  Десь там, у безмежних синіх просторах, мабуть, не знаходять і сьогодні спокою душі Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного, Івана Вишенського й Тараса Шевченка, котрі найбільше хотіли одного: щоб вільною була ненька Україна, щоб пишалися цвітом її вишневі сади, біліли серед квіткового розмаїття хати, тьохкали літньої ночі солов’ї, щоб кликало до себе працьовиті руки хлібороба важке колосся. Щоб жива була Україна – вічна родюча земля, спільна для всіх своїх доньок та синів. 

Багатостраждальна земля… Вона пам’ятає орди половецьких і монголо-татарських завойовників, пожежі середньовічних війн,  ріки крові оборонців рідного краю – славних лицарів: Петра Конашевича-Сагайдачного, Івана Мазепу, Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Івана Підкову, Самійла Кішку, Івана Сірка, які самовіддано захищали Україну, присвятивши цьому все своє життя. Не забула і те, як рвалися, нівечили все довкола снаряди Другої світової війни, як убивав «мирний атом», що вирвався з-під контролю внаслідок Чорнобильської катастрофи...

Україно, ненько наша! Скільки ж довелося тобі вистраждати, вибороти, перш ніж гордо заявити на весь світ: «Я незалежна!»

Палке, влучне українське слово… Воно лунало сильно та впевнено! Завдяки  йому наш народ усвідомив себе як національну єдність із незламним духом, почуттям гордості та вірою у світле майбутнє. Тому не можу не пишатися відомими всьому світові діячами культури: Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Олександром Довженком, Миколою Лисенком, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Багряним…  Митці у своїх творах розповіли про історичне минуле, порушили важливі національні й загальнолюдські проблеми, спонукали вдумливого читача мріяти, пізнавати великий, складний і прекрасний світ,  знаходити своє місце в ньому.

Справжні патріоти завжди вболівали за долю рідної землі. Для мене яскравим прикладом для наслідування є Микола Зеров, який, дбаючи про майбутнє україн­ського письменства,  закликав звертатися до духовних джерел, уважно вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати новітні пошуки в поезії. Він сміливо  виступав проти російської культурної гегемонії, проти зведення штучної завіси між укра­їнською й західною культурами. Поет, побувавши у катівнях НКВС, опинившись у Соловецькому таборі, не зламався, не зрікся своїх переконань, за що й поплатився. Та вчинити по-іншому він просто не міг.

Я пишаюся своїм прадідом – Щербиною Леонтієм Івановичем, котрого було розстріляного у Харківському НКВС за те, що відмовився сіяти у мерзлу ріллю пшеницю – найцінніший скарб у часи голодомору.

Беру до рук грудочку землі… Чомусь відразу пригадую розповіді мого тата, який служив в Афганістані, про те, як він саджав у чужий, розпечений афганський пісок насіння рідних українських чорнобривців, що надіслала у листі мама. Ніби знову чую батькові слова: «Такого життєдайного чорнозему немає ніде в світі. Цінуй, синку, радій, що саме тут ти народився».

Задля збереження цілісності та незалежності країни відбулася революція гідності, під час якої постраждали тисячі українських громадян, загинули сотні кращих синів нашої держави. А згодом, на превеликий жаль, знайшлися нелюди, котрі зазіхнули на чуже. Вони розвели велике багаття – війну, яка щодня забирає життя як наших солдатів – справжніх патріотів України, так і мирного населення. Мені боляче, що на території Донбасу, де проходить антитерористична операція, тисячі людей залишились без роботи, без даху над головою, голодні сидять у холодних погребах, ховаючись від снарядів.

Страждає наша ненька Україна. Але саме в роки найжорстокіших іспитів розкриваються слабкі і сильні національні риси. Серед тих, хто не злякався, а добровільно з’явився до військкомату, був учитель фізкультури та трудового навчання нашої школи Зекун Юрій Васильович. Разом із побратимами він і зараз несе службу  на одному із блокпостів м. Маріуполя. Це їм, мужнім захисникам, ми, школярі Барвінківської ЗОШ №2, надсилаємо листи, книги, іграшки, малюнки з єдиним побажанням: «Верніться живими!»

Схиляю у жалобі голову перед пам’яттю всіх загиблих, висловлюю щиру впевненість у тому, що мої співвітчизники зроблять все можливе і неможливе, щоб у країні запанував мир та спокій.

Багато чорних буревіїв ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але коріння його у глибині рідної землі виживало, підтримане народом.  Я палко вірю в мирне й щасливе майбутнє нашої держави: сотні міст і сіл, які були спалені, знищені в зоні АТО, відбудуються, відродяться з руїн. А в кожній родині звучатиме рідна українська мова, така мелодійна й дорога серцю, лунатимуть пісні, що зворушують душу. Знаю: народ України, переживши немало важких періодів в історії, вистоїть, не втратить головного – істинного патріотизму, національної свідомості та віри в свої сили. І ніхто повік його не здолає!

Настане ранок, позолотить теплим проміння небо, прокинеться природа. Це буде наш, мирний український ранок, який сповістить про початок нового дня, нових сподівань, нового життя. Я милуватимуся незвичайно красивим небом України і вкотре відчую велику гордість за неї, за країну моєї мрії. Вірю, що нікому не вдасться розділити, розірвати її на шматки, бо високо в небі моляться за нас наші славні пращури великі!

Крят Вадим, учень 11 класу