| Я і українська мова й література. Я і Батьківщина, національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин). Я і мистецтво (традиційне й професійне). Я і ти (члени родини, друзі, товариші ). Я і ми (класний колектив, народ, людство) Я як особистість | Українська мова серед інших мов. Розвиток української мови. Україна, її географічне положення, природні багатства. Природа різних реґіонів України. Україна – від часів Київської Русі до сучасності. Український національний характер. Основні галузі господарства: ремесла й народні художні промисли. Взаємозв’язок матеріальних і духовних цінностей української культури. Найвидатніші постаті вітчизняної й світової культури. Забезпечення спадкоємності поколінь. Збереження сімейних цінностей, реліквій, ідеалів. Культурогенна форма життєдіяльності сучасної сім’ї. Життєвий і професійний вибір особистості. | «Спочатку було Слово…», «Чари рідного слова». «Я вірю в майбутнє твоє, Україно!». «Історична доля мого рідного народу». «Мистецтво творить особистість». «Видатні українці» Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти», «Найвища краса – краса вірності» (Олесь Гончар). «Береться мудрість не із заповітів», «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». «У світі професій», «Громадянська позиція», «Молодь і сучасність», «Найважче - це творення самого (самої) себе». | Учень /учениця: сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає та використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети; використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини й української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу; усвідомлює роль морально-етичних норм; готовий і здатний застосовувати їх стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності. |
