Слово Лесі Українки

Літературно-мистецьке свято

«Нова доба над нами розцвіта,

Та слово Лесі вічно  з нами буде»

  Обладнання. Портрет Лесі, уквітчаний волошками, виставка літератури "Поетеса зламу століть", записи української класичної музики.

   Епіграфи-цитати з творчості Л.Українки:

   "Вільні співи, гучні голоси, В ріднім краю я чути бажаю."

   "Ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос".

                                                                                             "Лісова пісня"

Хід заходу

Учитель.   Ружею і барвінком заквітчують сліди дорогої людини в українських народних піснях. Ружею і барвінком оповита пам'ять про нашу Лесю Українку. Та чи всі її стежки й дороги далекі по інших краях вже вивчено? Ще так багато таємниць у бурхливому, динамічному, мандрівному житті поетеси не розгадано.

Лесю Українку славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі - можна охарактеризувати її ж поетичним образом - "світло нагірне". Нагірною проповіддю було її слово, що будило з алергійного сну націю й вселяло віру й надію в духовні сили.

Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя.

І сьогодні чоло ми схиляєм

Перед світлим безсмертям твоїм

                     Фото Лесі Українки

Сьогодні ми зібрались вшанувати ім’я Лесі Українки з нагоди 140-ї річниці від дня її народження.

                    Фото Олени Пчілки

1.  У листі до матері - Олени Пчілки - 110 років тому велика Леся написала: «Найрідніший рідний край для мене – Волинь, а Київ , Полтавщина для мене однакова Україна». Усе життя Леся Українка палко любила рідну Волинь, через усю творчість пронесла її образ.

2.  Вперше на Волинь до Луцька родина Косачів приїздить у 1879 році і оселяється над самим Стиром, близько замку Любарта.

                    Фото Луцького замка

     Легенди про старовину захоплювали Лесю з братом. Це був перший крок до пізнання суворої історії нашого краю.

                                   Фото тьоті Елі

         3. А згодом саме тут, у Луцьку, морозного дня 1880 року з’явився перший вірш Лесі «Надія», присвячений «тьоті Елі», яка «навчила її» мистецтва української народної вишивки.

                                   Фото маленької Лесі.

 Леся росла тихою, спокійною, задумливою дитиною. Змалечку кохалась у народних піснях, переказах, легендах, які пізніше знайшли своє відображення у

творах поетеси.

                     Фото М. Драгоманова

4. У листі до М.Драгоманова у 1891 році Леся пише: «Я так люблю наші ліричні пісні… Мені завжди здається, що коли де можна добачити вдачу народу, то се скоріше в ліричних волинських піснях»

                     Фото тітки Олександри

5. Влітку 1880 року у Луцьк приїздить разом із синами друга тітка Лесі по батькові – Олександра, яка стала першою вчителькою Лесі гри на фортепіано. А через п’ять років з Києва у Колодяжне привезли той самий рояль, який Лесиним зветься. Разом із сестрою Ольгою Леся розучують оперу Миколи Лисенка «Різдвяна ніч».

                    Фото. Колодяжне

6. Так, саме тут, у Колодяжному, куди переїхала родина Косачів у 1882 році формується поетична індивідуальність Лесі. На лоні Волинської природи, в стихії волинської народної творчості. Вона розпочала й написала тут близько 80 творів. І перший серед них  - «Конвалія», підписаний псевдонімом Леся Українка.

Виразне читання вірша «Конвалія»

                     Фото. Волинські краєвиди

Вчитель. На все життя полюбила вона росисті волинські луки, тихі і таємничі лісові озера, предковічні соснові бори…

Дуби і сосни підступали до самої садиби. Прозоре джерельце наповнювало кадуб-криничку. А поряд квіти… Леся дуже любила квіти, особливо польові волошки. Їх букети завжди стояли на столі і на вікнах. Навіть узимку квіти прикрашали кімнати білого Лесиного будиночка в Колодяжному…»

                     Фото родини Косачів

7. Порядок життя родини Косачів полягав, між іншим, у тому, що дворянські діти виростали не білоручками, а скоріше мали золоті руки. не цуралися жодної праці, були подібні до тих невсипущих бджілок, які гуділи в садибі і яких так любила Олена Пчілка. Тож коли не було економки у дворі, її функцію перебирала на себе Леся.

У родині розуміли виняткову обдарованість дівчиники. Але сама вона з радістю виконувала всі  обов'язки й роботи, а також вимагала рівномірного розподілу коштів на кожного члена сім'ї,

відмовляючись навіть від додатків на її лікування.

8. (Тримаючи в руках «Кобзар» Т.Шевченка).  Леся дуже любила село. Щороку скликала до себе селян на свято Тараса Шевченка. Сама вишила портрет Кобзаря, рушником прикрасила… Сідала ото під портретом, брала «Кобзар» до рук і читала, а очі сяють, сама аж палає…

У Колодяжному Леся поринула в його народну поліську стихію. Всі звичаї, оповідання, пісні: колядки, щедрівки, веснянки , купальські, обжинкові – все те Леся знала, всім цікавилася. Фольклор та етнографія, які полонили уяву вразливої дівчинки, розбурхували її фантазію, вводили у незвичайний, химерний світ народної міфології. Любов до свого краю, народу, до краси рідної землі органічно увійшла в її творчість.

Виразне читання вірша « Уже скотилось із неба сонце»

                     Фото. Олена Пчілка

9. В одному з листів до Драгоманових Олена Пчілка зазначає: « Леся пише вірші і цілком не зле володіє віршем. Може, колись стане справжньою поеткою. Спочатку писала про долю, про романтичні мрії, а тепер серед її паперів , що у Колодяжному, я знайшла переклад трьох рапсодій «Одіссеї» Гомера.» Один із її віршів, що з’явились у друку, поезія, присвячена грецькій поетесі Сапфо.

                     Фото. Луцьк. Костел

(На фоні органної музики)

Вчитель.  Дуже кохалась Леся в органній музиці, яку вперше почула у Луцьку в костелі. Страшенно любила музику, була до неї здатна, здатна до композиторства , бо часто грала свої власні дуже хороші імпровізації. В одному з листів, написаних у Колодяжному до дядька Драгоманова, Леся признається: «Мені інколи здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика ніж поет, та тільки біда, що природа утяла мені кепський жарт».

          Отой «кепський жарт» як Леся називає свою хворобу і погнав її на лікування. Настав час прощатись із рідною Волинню .

Виразне читання вірша «Прощай, Волинь»

!0.  Тяжким каменем лягає на душу тягар хвороби, але молода дівчина не кориться, вона гордо оспівує прагнення до світла , тепла, життя. Так її «дитяча казка»  «Метелик» , написана у 1889 році у Колодяжному , засвідчує той шлях, яким вирішив йти молодий митець.

Після цієї казки стало всім зрозуміло , що Леся обирає не  темний льох і тихий сон, а ступає свідомо на шлях боротьби. Це засвідчує невмируща поезія   “Contra spem spero”, яку Леся написала у своєму білому будиночку.

                     Фото. Білий будиночок

Виразне читання вірша “Contra spem spero”

                     Фото. Іван Франко

Вчитель.  Франко радо привітав Лесю Українку і назвав її послідовницею Тараса Шевченка . А ще не побоявся назвати її «трохи чи не одиноким мужчиною на всю новочасну Україну . Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте…» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова , як з уст сеї слабосилої хворої дівчини»

                    Фото. Чернеча гора.  ( Лунає бандура)

11.  Леся гостро відчувала зв'язок із Шевченком, тому влітку 1891 року виїздить із Колодяжного через Ковель до Києва у супроводі Олени Пчілки, щоб Дніпром на пароплаві дістатись до Чернечої гори і вклонитись своєму духовному батькові, безсмертному Кобзареві.

                     Збірка «На крилах пісень»

12. 11 жовтня 1893 року Леся Українка пише листа Іванові Франку із Колодяжного, в якому  дякує йому за «ту працю, якої ви не побоялись, видаючи мою першу книжку «На крилах пісень». Дякую Вам тим часом тільки добрим щирим словом , а надалі постараюсь віддячитись і ділом».

                     Фото. Леся Українка

Вчитель. З "гордим розпачем" переборювала поетеса фізичні болі, компенсувала свою фізичну нерухомість динамікою уявни, знаходила в собі оте щось більше за нас". Вона ніяк не погоджувалася з рецептами "перетворитися в рослину", як радив їй варшавський лікар.

«Тридцятилітня війна» з туберкульозом гнала поетесу світами: Італія, Прага, Берлін, Швейцарія, Єгипет… Чужина завжди викликала велику тугу за рідним краєм.

Виразне читання вірша  «І все таки до тебе думка лине»

Вчитель. Все рідше з’являється Леся на Україні. Вологий клімат загострює недугу. Але хоч на місяць, хоч на тиждень приїздить Леся у своє Колодяжне. І навіть у 1895 році в продовж двох місяців лікує хворих на тиф колодяженців. А разом з тим закінчує свою «Блакитну троянду», упорядковує цикл «Пісні про волю». Починає роботу над драмою «Руфін та Прісцілла». А наприкінці 1907 року Леся Українка востаннє відвідує своє Колодяжне, щоб знову мандрувати Кримом.

13.  У 1911 рік Леся Українка працює над «Лісовою піснею», згадуючи, як в Колодяжному в місячну ніч бігала самою в ліс і там ждала, щоб привиділась Мавка. Зачарував цей образ на весь вік…»

·  Ілюстрації до «Лісової пісні»

Учитель.  Велика дочка України втілила в своїй творчості кращі почуття свого народу, його гідність, мужність,  горду силу, непохитність у боротьбі за свободу й правду. Леся безсмертна, як народ, вона з-поміж нас: у наших помислах, ділах. Вшановуймо ім’я славної дочки, вплітаймо у вінок її слави свої щирі почуття.

         1.  Леся - трепет, вогонь, ідея,

            Леся - вірна, єдина струна,

            І хто знає співця Антея -

            Той тебе у ньому пізна !

                 2. Твого слова співучого сила

                    Кличе нас до щасливих висот.

                    У піснях свій народ ти любила -

                   І тебе не забуде народ.

       3.  Нова доба над нами розцвіта,

            Та слово Лесі вічно  з нами буде.